Методи і канали збору і поширення інформації

бібліотеки;

торгові асоціації;

компанії, що займаються приватними дослідженнями й інформацією;

газети і журнали;

служби бізнесу-інформації;

бази даних у режимі онлайн.

Деякі джерела варто прокоментувати. Урядові заклади, як державні, так і наддержавні, можуть служити гарним джерелом неопрацьованих даних, особливо ринкових і макроекономічних, а також інформації, що стосується регулювання. Однак часто ці дані потрібно чи інтерпретувати аналізувати. Деякі урядові заклади намагаються самі зробити аналіз; наприклад, посольства Великобританії за кордоном надають звіти про дослідження ринків зацікавленим компаніям, але якість їхній буває різним, а іноді звіти деяким відрізняються від простого перерахування назв і адрес. У тім, що стосується експортних ринків, торгові асоціації найчастіше є більш корисним джерелом.

Число компаній, що займаються приватними дослідженнями й інформацією, за останні роки виросло в кілька разів; вони спеціалізуються на зборі інформації про ринки і конкурентів. Газети і журнали являють собою джерело безкоштовної (звичайно), але не фільтрованої інформації із широкого кола питань. Служби бізнесу-інформації найчастіше надають послуги по пошуку спеціальної і деталізованої інформації на основі чи підписки продажу. Звичайно це комерційні організації, але такі послуги надають і академічні установи. Прикладом комерційних організацій можуть бути служба кредитної інформації Dun & Bradstreet чи компанія A.C. Nielsen, що займається дослідженнями ринку. Як приклад академічних установ можна привести Centre for Economic Forecasting при London Business School, що надає макроекономічні аналізи і прогнози, і Small Business Foresight, що пропонує послуги по аналізі і прогнозуванню для власників акцій дрібних компаній.

Розвиток інформаційних технологій збільшило число і підвищило рівень баз даних на CD-ROM і в режимі онлайн, що надають як кількісну, зокрема статистичну і докладну фінансову інформацію (наприклад, Datastream, FAME, Eurostat, NOMIS), так і якісну, таку як інформація про ринки і конкурентів, що надають служби новин (наприклад, Nexis, McCarthy, Reuters Business Briefing). Інтернет зі своєю всесвітньою павутиною пропонує неймовірна кількість інформаційних сайтов, а також засобів обміну інформацією з усього світу (див. ІНТЕРНЕТ; WORLD WIDE WEB).

Кількість джерел інформації росте неймовірними темпами, а в процесі пошуку інформації фірми спираються на використання засобів пошуку в режимі он-лайн, таких як Lycos, створений університетом Carnegie Mellon, WebCrawler, чи InfoSeek (див. Пошукові системи в Інтернету). Ці засоби дозволяють шукати інформацію багатьма способами: одні шукають по заголовках і назвам, інші шукають самі документи, треті ще як-небудь. Для передплатників кількість послуг в Інтернету взагалі, а також у приватних мережах, таких як Microsoft Network, продовжує рости, забезпечуючи доступ до конкретного, дуже докладної інформації.

Завжди мається великий попит на специфічну інформацію із секторів і регіонів, і він продовжує рости. Групи визначених інтересів, блоки новин і дошки оголошень в Інтернету дозволяють виділяти пучки узкоспециализированной інформації й у такий спосіб збільшувати корисність доступної інформації. Обмін інформацією з усього світу в режимі реального часу сприяє встановленню контактів і підтримці взаємин. Він швидко став невід'ємною частиною ведення бізнесу, а неминучий прихід надійно захищених систем електронних торгів надалі прискорить цей процес.

Інформаційні технології збільшили можливості доступу до первинних джерел інформації усередині компанії. Менеджерські інформаційні системи (MIS) і адміністраторські інформаційні системи (EIS) збирають інформацію з таких джерел, як звіти про продажі, виробничі звіти, а також добувають інформацію про ринки, фінанси і виробництво (див. інформаційні системи для керівників). Використання ускладнених баз даних зробило можливими методи маркетингу взаємодії, а нове програмне забезпечення дозволило розвивати автоматизовані і навіть “інтелектуальні” електронні форми (див. Географічні інформаційні системи). Очевидно, що якість інформації залежить від якості інформаційної системи і професіоналізму людей, що відповідають за вхідні дані.