Філософія права як методологічна дисципліна
Філософію права можна назвати вченням про граничні засади права як одного із способів людського буття.
Право, як діяльність людини, тісно пов'язане з філосо¬фією. Вона являє собою сферу драм і конфліктів, тяжких екзистенційних виборів і рішень, коли буквально на кож¬ному кроці відкриваються глибинні підвалини людського буття. Фундаментальні проблеми права, такі як справедли¬вість, свобода і рівність, провина і відповідальність та ін., є водночас найважливішими філософськими проблемами, а рішення їх закорінене в рішенні основних філософських питань про сутність людини та зміст її життя, про онтоло¬гічну структуру світу і способи його пізнання. Право, отже, за самим своїм духом філософічне, воно є філософією на практиці, що, відповідно, припускає і філософію в тео¬рії, або філософське усвідомлювання правового життя. То¬му цілком очевидно, що вміння бачити людський сенс своєї діяльності, по-філософському обґрунтовувати теоретичну позицію та практичне рішення є ознакою високої профе¬сійної та громадської чесності юриста. Таке обгрунтуван¬ня, особливо у сфері практичних рішень, не завжди усві¬домлюється, але воно значною мірою визначається домі¬нуючими настановами правосвідомості, правового світо-гляду, на формування якого покликана впливати філософія права.
Філософія дає усвідомлення належного (цінностей і сенсів), розкриває світ, яким він повинен бути. Цей світ цінностей дає стимул для зміни буття, оскільки те, що по¬винно бути, сприймається як гарніше та вище від того, що є. Наука описує право таким, яким воно є, а філософія — таким, яким повинно бути.
Сферу філософії права, її предмета, стисло можна вис¬ловити терміном "засади", а сферу її методу — терміном "рефлексія" або "критика".
Філософія права вивчає світ права в його загальності й цілісності як його ейдетичний, значеннєвий зміст. Філосо¬фія права — це філософське вчення про право, яке відпо¬відає на запитання, що виникають у сфері правового мето¬ду філософії. Вона зосереджується, насамперед, на вияв-ленні змісту права, а також на обгрунтуванні розуміння цього змісту. За своїм статусом філософія права — ком¬плексна, суміжна дисципліна, що знаходиться на стику фі¬лософії та юриспруденції. Філософія права відіграє дуже важливу, значну роль у правоохоронній діяльності співро¬бітників ОВС.
Філософія права досліджує сенс права, його сутність і поняття, його основи та місце в світі, його цінність і зна¬чення, його роль у житті людини, суспільства й держави, в долях народів і людства.
Правова тематика, як відомо, вивчається всією юридич¬ною наукою, предметом якої є позитивне право. При цьому для традиційних дисциплін (від теорії держави і права до галузевих наук) офіційно-владна даність позитивного пра¬ва виступає як вищий авторитет у питанні про те, що є право в певний час і певному місці. Необхідність і важливість як офіційно-владного встановлення чинного права, так і його вивчення методами і засобами юриспруденції (юридико-політичного опрацювання нормативного матеріалу, його коментування, систематизації та класифікації, розроблення питань законодавства і правозастосування, юридичної техніки тощо) є загальновизнаними та очевидними. Все це має велике практичне і наукове значення.
Але поза сферою юридико-аналітичного підходу до позитивного права (себто того, що традиційно називається юридичною догматикою) залишається низка проблем загальнотеоретичного, методологічного, філософського профілю, належних до предметної сфери філософії права.
Офіційно-владний авторитет, яким установлено позитивне право, — це, ясна річ, істотний факт, що має значення не тільки для практики, а й для будь-якої теорії. І на цю обставину зважає не тільки юридична догматика, а й
будь-яка філософія права.
Однак уже на рівні буденної свідомості (за всієї його законослухняності та поваги до влади) видно, що одна річ — авторитет законодавця і зовсім інша — розумність, правильність, справедливість самого закону, яким регламентуються всі основні аспекти життя людини, її права та обов'язки.За своєю розумовою природою людина живе і діє (хоч і помиляється) у визначеним чином усвідомлюваному світі, і це належить до фундаментальних якостей людського буття, орієнтації та діяльності у світі. Людський спосіб буттякриє в собі усвідомлення, розуміння цього буття, себе і решти світу, себе у світі та світу в собі.
Так само складаються взаємовідносини людини зі світом права. Вона піддає всі правові даності, в тому числі й офіційно-владну даність позитивного права, сумнівам, перевіркам, судженням та оцінкам свого розуму — буденного, теоретичного, філософського.