Види народно-ужиткового мистецтва

Про популярність плетіння у ранньому середньовіччі поширені "плетінчастий орнамент". Плетінка утворюється із різноманітних сплетених стрічок. У Київській Русі була поширена плетінка. Вона використовувалася в оформленні рукописних книжок, ювелірна справа.

Мода на плетіння була стійкою впродовж усього періоду середньовіччя. Але якщо в Х-ХVІ ст. дерев"яним і плетеним посудом користувалися бідні і багаті, то пізнє середньовіччя і нові часи з"являється срібний посуд. Пізніше почали з"являтися фарфорові предмети з імітацією кошика плетеного, хлібнички. Так оригінальні середньовічні плетені вироби дали ідею розвитку ажурного металевого й керамічного посуду, декоративно ажурних перегородок та ін.

Найдавніші пам"ятки українського плетіння походять з кінця ХVІІІ початку ХІХ ст. і зберігаються в музеях Києва, Львова. Ні формою, ні технікою плетіння - ці вироби майже не відрізняються від більш давніх предметів. Важливим джерелом для пізнання плетених речей поч. ХІХ ст. зокрема особливості їх функціонування на Західному Поділлі, Покутті та в Карпатах, є акварелі львівського художника Юрія Т??говського. Він, малюючи людей в народному одязі, доповнюючи?? плетиними кошиками. Кошики плетені з лози мали круглу або витягнуту до овальної форми вінця, густоплетені й ажурні, з накривачкою й відкриті, були одним із важливих засобів транспортування продуктів.

Як свідчать малюнки, з кошиками ходили до лісу за ягодами й грибами, носили продукти харчування.

Найбільші центри плетіння зосередились у Києві, Чернігові, Полтаві, Волинській губерніях на Галичині.

Поширенню цього промислу сприяла влада, яка дозволяла створювати навчальні майстерні школи. Одна з перших таких шкіл була відкрита в 1879 р. в с.Тижневі, нині село в Тлумацькому р-ні, Івано-Франківської обл. Незабаром кошикарська школа була відкрита в м.Стороженці (1891 р.) на Буковині.

На Закарпатті плели кошики висотою 4-5 м, де зберігали качани кукурудзи.Наприкінці ХІХ- початку ХХ ст. плетіння виробів із лози зосереджується у майстернях художніх промислів. Відкриваються школи й курси підготовки майстрів лозоплетіння. Такі школи існували в ХІХ ст. у м.Сторожинець на Буковині, с.Джурків Снятинського р-ну, м.Яворові на Львівщпині. Славились плетіння нинишні Київська та Чернігівська області.

Лозоплетіння почало відроджуватись у 60-70-х роках.

Постійно діє школа підготовки майстрів художнього плетіння з лози в Ужгороді. Конструюванням нових виробів із лози тут займається лабораторія рослинної сировини та конструкторсько-технологічно?Інституту створена 1967 р.

Асортимент сучасних плетених виробів широкий і різноманітний.

Сучасними центрами виготовлення плетених виробів є Боро??янська лозомеблева фабрика Тростянецького р-ну Сумської обл., Лохвицький промкомбінкат (с.Городище Чорнігунівського р-ну Полтавської обл.), Хустське виробниче об"єднання художніх виробів та Іршавський промкомбінат (Закарпатська обл.) та ін.

За зовнішнім виглядом плетеної площини розрізняють суцільне, візерунчасте, ажурне плетіння тощо.

Суцільне плетіння характеризується щільністю й простотою фактури виробу, яку дістають шляхом переплетення навхрест вертикальних каркасних прутів з горизонтальними стрічками. Ця техніка нагадує ткання. Залежно від способу переплітання прутів між ребрами каркасу розрізняють такі його види: плетіння просте, шарами, рядками, квадратами і мотузкою, коса хрестикова.

Візерунчасте плетіння подібне на ткання. Найпростіший орнаментальний прийом - чергування площини - дістаємо внаслідок плетіння через два ребра каркасу - так звана махівничка??.

Ефектний вигляд мають поверхні плетених речей, виготовлених технікою кіски. Три прутики переплітають між собою таким чином, що утворюється коса.