Художнє ткацтво с. Жукова
Ткацтво України було широко розвинуте уже в часи Трипільської культури (ІІІ-ІІ ст. до н.е.). Про це свідчать численні археологічні знахідки, зокрема кам'яні або глиняні пряслиця, а також глиняні посудини з відбитками тканини. Все це дає змогу дізнатися з якого матеріалу і якого типу тканини тоді виробляли.
Про ткацтво трипільців ми згадали для того, щоб відчути яке глибоке коріння воно має на наших землях, скільки мільйонів ткачів вклало праці, хисту, художнього смаку в складання та розвиток традицій цього диву народного мистецтва.
Клімат і землі України ніби спеціально створені природою для вирощування льону. Майже у кожній сільській хаті зимовими вечорами збиралися жінки й дівчата прясти нитки, щоб пізніше виробити рушники, скатертини, полотно.
Ткачами були тільки чоловіки, який на селі було один або два. Вони могли робити тканини з найскладнішими плетіннями, різноманітними візерунками. Адже в жодному іншому виді народного мистецтва художній речі не залежить так від технічних прийомів її виготовлення, як у ткацькому виробництві.
Техніка виготовлення визначає фактуру тканини та її характер. У розпорядженні ткача, щоб він не захотів зробити – виткати просте полотно, чи найскладнішого малюнка узористу тканину, завжди є лише повздовжні нитки основи і поперечні нитки піткання. Вся краса, все розмаїття тканини, їхня фактура і орнаментика залежить від того, у якому порядку нитки цих головних груп будуть перетинатися, накладатися одна на одну, від способу їх переплетіння.
Однак незважаючи на такі досить жорсткі для художньої творчості вимоги, протягом віків народ виробив безмежне розмаїтті тканини, які задовольняли не лише всі практичні потреби, а й відповідали естетичним уподобанням населення різних областей України. У кожній етнографічній зоні вироблялися свої типи тканини для всіх видів одягу, постелі, для декоративного оздоблення дому. Утворилися визначні ткацькі осередки, що впливали на формування і характери виробів прилеглих сіл або й цілого району.
Перед очима рівнина. Навколо вдосталь випало снігу. Трохи далі чорніє ліс. Коли в'їжджаємо до села, хати мов білі гуси, збігаються назустріч.Саме в цьому селі, назва якого Жуків, 7 лютого 1916 року народився Степан Прокопович Скрипчук. Батько – Прокіп Ількович, мати – Анна Юрків на як і всі решту жителі села, працювали на землі. Нелегка їх праця. Діти підростали, серед них і сил Степан. Бігав малий Степан до сусідів, приглядався до ткацького верстата. Зацікавило його як то їз звичайних ниток виходять такі гарні полотна. Просив батька, щоб дали його на навчання. Довго в сусідів не був, тільки два тижні. Почув, що в сусідньому селі Хоти мирі є майстри, які вміють і запаски, і пояси та інші дуже гарні речі робити. Знову просив дозволу у батька на навчання.
Учнем був здібним. Після навчання почав працювати вдома. Заробіток у ткачів був добрий – за один день можна було заробити 5 золотих (1 ц пшениці коштував 7 золотих).
Займався Степан Прокопович просвітницькою діяльністю. Були членами просвіти і старші, і молодші. Основною роботою було розповсюдження літератури, існувала також каса взаємодопомоги, готували виступи перед святами, займалися і військовою підготовкою.
В 1937 році призваний до Польської армії де застала війна. Був в таборах біля Освенціма.
Коли робили перепис по національностях і спеціальностях, попав працювати до фермера. Повернення додому було через шість довгих років. Навчання в Коломийському педучилищі дало змогу освоїти нову професію – педагога. Заочне навчання в Івано-Франківському інституті ім.. Стефаника було не закінчено за відсутністю коштів.
Степан Прокопович на педагогічній ниві з 1950 року.
Ткацтвом займався лише у вільний час, тому робіт було не багато. Більше часу проводив за станком з 1976 року, коли вчитель вийшов на пенсію. І тоді ніби птахи, відлітали творчі думки в різні куточки Землі. Щедро дарував Степан Прокопович свої роботи близьким і знайомим, які проживають в Австрії і Канаді, Німеччині і Росії, Молдавії і Україні.
Як саме виготовляли свої перші роботи? Порядок усіх робіт, пов'язаних з ткацтвом, так само, як і всіх сільськогосподарських робіт визначався народним календарем.