Художнє ткацтво с. Жукова

ПЛАН

1.Мистецтво вишивки.

2.Ткацтво – вид народних промислів.

3.Декоративне оздоблення дому.

4.Майстер ручного ткацтва с. Жукова.

5.Мотиви орнаментів на тканинах.

6.Художні вироби митця.

Старі дерева не гнуться,

Сиві ріки не висихають, -

Мовить прислів'я про міцність давніх традицій.

Багатство художньої творчості народу яскраво проявилося в мистецтві вишивання.

У візерунках гуцульської вишивки втілена любов до декоративності, барвистості, прагнення до краси. Орнаментика і техніка вишивання на Гуцульщині збереглися з глибокої давнини. Є в них ряд особливостей, спільних з вишивками інших областей України.

Експонуються давні вишивки – “виставки-мережки”. Їх орнаменти будують горизонтальними рядками геометричних візерунків нескладної композиції, симетрично розміщених з двох боків ажурної мережки.

Найбільш типовий орнамент вишивки – дрібний, геометричний, в якому сполучені різні мотиви, переважно ромби й трикутники.

На Гуцульщині найбільш поширеними були вишивані мотиви: “сливові”, “баранячі роги”, “скриньові”, “головкаті”, “чічкаті”.

Своєрідна особливість притаманна вишивкам села Жукова. Їм характерна яскрава кольорова гама, що переливається від яскраво-жовтого до темно-вишневого. Орнамент твориться дрібними геометричними мотивами, вишитими хрестиками. Найбільш поширені їх назви: “дубовий лист”, “безконечні”, “пушкаті”, “летєчі”, “черешневі”.

У вишивках гірських сіл зустрічаються і рослинні візерунки, найчастіше – “ружі”.

Гуцульські вишивки переважно виконані “низзю”, способом, при якому нитки йдуть паралельно основі, шиються з вивороту.

Орнамент сучасних гуцульських вишивок в більшості традиційний, геометричний. Він постійно збагачується новими елементами та композиційними рішеннями.

Найбільш поширений дрібний геометричний орнамент, який суцільно вкриває поверхню.

Після вишивки ручне ткацтво є найбільш поширеним і масовим видом народних промислів. За останнє десятиріччя ще більше розквітла творчість майстрів художнього ткацтва та килимарства. Використовуючи кращі традиції минулого, вони створюють нові композиції, розширюють асортимент виробів, враховуючи якість нових матеріалів та вимоги всезростаючої культури сучасного побуту.

Мабуть немає на Україні жодного села, де б жінки не ткали у себе вдома полотно з конопляної і лляної пряжі, а також вовняної тканини для одягу.