Фольклор в системі музичного виховання навчальних закладів галичини

Аналізуючи стан музичної освіти та виховання в навчальних закладах Галичини в 20-30 рр. Слід відзначити, що урокам співу або музики віводилася одна година, але в кожній школі, гімназії існували хори, а також і де-не-де оркестри.

“Спів, рисунки й музика належали до надобов'язкових предметів науки. Кожний учень 1-11 кл. мусів вибрати один надобов'язковий предмет: рисунки або спів. Навчання співу відбувалося по 1 годині тижнево. Учні вчилися теорії музики і співали пісні на 1 і 2 голоси. Здібніші належали до мішаного хору, а ті, що перейшли мутації ходили на проби до мужеського хору.” [4,8].

Хори і оркестри “брали участь у всіх шкільних святах і обходах. Ось вони:

18.1.36. - Йорданське Водосвяття;

30.1.36. - Академія в честь героїв з-під Крут;

1.2.36. - Поранок у день іменин п.Президента;

7.2.36. - Академія в честь Їх Ексц. Єпископа Григорія Хомчишина;

14.2.36. - Академія в честь Лесі Українки;

20.2.36. - Вечір колядок і щедрівок;

25.4.36. - Шевченківський концерт.

Крім цього в Йорданське Надвечеріє “16-ка” заколядувала 30 зол. На викуп українського городу у Львові.” [5,23]

Як бачимо гімназійні хори заробляли кошти на потреби свого навчального закладу.

Багато українських педагогів, композиторів, письменників зверталися до народної пісні, музичного фольклору. Так М.Леонтович вважав народну музику незамінною у вихованні підростаючого покоління. У програмах початкових шкіл Галичини того періоду на уроках співу використовували підручники, призначені для шкіл з українською мовою навчання ( збірники “Народних пісень”, “Співаймо” Ф.Колесси [6,2]).

У квітні 1923 року за вказівкою Міністерства освіти та Львівської кураторії було організовано “свято пісні”. Пісні співали привідповідних гімнастичних вправах, через що “свято пісні” набирало урочистого характеру та перетворювалося...в дитяче “свято весни”. Звичайно, це свято викликало незадоволення у шкільного керівництва, хоча на ньому виконувалилише польських пісень. Щодо укранських вчителів, то вони не мали права на висловлювання своїх поглядів. Але “за те не остали рівнодушними до “свята пісні” шкільні діти та батьки”.[7,13]. Таке “свято пісні” відбувалося майже кожного року і вже в наступних роках звучали деколи українські пісні, яким влада віддавала віддавала належну пошану.

Якщо порівнювати музичну освіту і виховання сьогоднішньої національної школи з минулою, то ми спостерігаємо повернення до наших народних свят, відзначення забутих подій, які з новою силою відродилися у наші дні.

Мета музичного виховання - формування музичної культури як важливої й невід'ємної частини духовної культури особистості. У наш час проблема використання фольклору залишається досить гострою. І педагоги, і музиканти єдині в тому, що віковічні духовні традиції народу повинні стати надбанням дітей: рідна мова, пісня, казка мають врятувати їх від безпам'ятства, безликості й сірості.

Література:

Колискову записано жительки с.Вовчинець Тисменецького р-ну Григорчук Галини.

М.Моравецький. Зразкові лєкції співу для першої і другої кляси вселюдних шкіл.- Львів.- 1927.- 62 с.