Фольклор в системі музичного виховання навчальних закладів галичини

“Діти стають в коло і беруться за руки. Одно в середині (в крузі) намагається прорватися, налягаючи їм грудьми на руки. Його питають: “Який ключ?” Воно відповідає: “Залізний”. Як розчепить руки, то виривається з круга і втікає, а за ним біжуть всі та співають:

Ой дзвони дзвонять, хорти вовка гонять по болотах,

Очеретах, де люди не ходять.

Хто зловить, той сам стає “вовком” у крузі і тоді знов гра з початку”[2,24].

У підручнику для вчителів “Зразкові лєкції співу для першої і другої кляси вселюдних шкіл” Михайла Моравецького ми спостерігаємо, що дітей навчали колядок, щедрівок. Хоча Галичина у міжвоєнну добу була під владою Польщі, то лише в українських школах розучували їх на рідній мові. Зі слів старожительки с. Слобода Коломийського району Сметанюк Євфросинії, яка навчалася в початковій школі (1920/24 рр.), їм було заборонено розучувати українські колядки, щедрівки, веснянки, адже це суперечило законам польськоївлади, яка боролася за ополячення та окатоличення “руського” народу. Вона розповідала: “На уроках співу нас навчали пісень українською та польськими мовами, нотної грамоти, співу по нотах. Колядки, щедрівки, веснянки були заборонені, бо вчитель співів був поляк, а тих хто підтримував обрядові традиції українського народу відразу звільняли з роботи.” Незважаючи на заборони люди й надалі підтримували свої національні традиції. Колядку,яку проспівала Сметанюк Євфросинія, навчилася від своїх батьків:

Я' в місточку Вифлиємі Божа Мати сина мала.

Божа Мати сина мала, впелени го повивала.

Я' зійшлися всі святії, взяли книги золотії.

Взяли книги, ой, читати, яке би му ім'я дати.

Дали єму святий Павло, Божа Мати не злюбила.

Божа Мати не злюбила, від престолу відступила.

Від престолу відступила вся сі земля засмутила.

Я' в місточку Вифлиємі Божа Мати сина мала.

Божа Мати сина мала, в пелени го повивала.

Я' зійшлися всі святії, взяли книги золотії.

Взяли книг, ой, читати, яке би му ім'я дати.

Дали єму Ісус Христос, Божа Мати се злюбила.

Божа Мати се злюбила , до престолу приступила.

До престолу приступила вся сі земля звеселила.

Радуйтеся,християни, Ісус Христос межи вами.

Радуйтеся, веселіться, рожденному поклоніться.Від найдавнішихчасів наш народ зберіг календарно-обрядові традиціцї, які існують і по теперішній час.За допомогою пісні, казки, приказкилюди безпосередньо спілкуються, передають мудрість з уст в уста - як мову.Звичайно, можна згодитися зі словами Софії Грици, що “усність, безперервність варіювання відрізняє фольклор од літератури. Якщо фіксована копія не наносить шкоди завершеному літературному чи музичному творові…, то для фольклору вона тільки фрагмент перерваної інформації і згубно діє на народну імпровізацію”.[3,175]. Та якщо б не записувати ті ж колядки, веснянки, купальські пісні, балади, думи, то хіба ж ми жителі малих та великих міст, а навіть і сіл, могли б їх почути.