ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТВІР “ЧАЙКА”

Співвідношення між теситурним і динамічним наростанням в творі, у більшості випадків, цілком пропорціональне. Проте в деяких місцях немає такого співвідношення. Тобто теситура голосів середня, а динамічний нюанс форте ( ).

Приклад пропорціональ-

ного співвідношення.

Приклад, коли теситура з динамікою не мають пропорціонального співвідношення.

Якщо говорити про хоровий ансамбль, то слід зазначити, що померонічний виклад немає особливих небезпеки у відсутності такого ансамблю. Хорова фактура написана настільки логічно, що виділяється сам тема, бо вона проходить на витриманих голосах: 2,3,4 т.

Роль хорових партій у творі

Хорові партії в творі виконують не одинакову роль. На початку твору головнішою є та парті, в якій проходить головна тема. Головна тема не зразу з’являється в партії сопрано.

Спочатку є три тактовій вступ, після якого тема проходить в партії сопрано.

Проте в партитурі зустрічається багато випадків, коли основна тема на короткий час переходить від сопрано до альтів і басів. Так як на початку твору, де імітується кигикання чайки, тематичний матеріал ведуть тенори, пізніше (2,3, 4 т.) її перехоплюють баси.

В 22 такті основна тема звучить в басів, потім ще на півтакта вона повертається до альтової партії, та в другій половині цього такту мелодія знову повертається до сопрано, вони її ведуть до кінця твору.

Так, як стиль хорового викладу підголоскові поліфонія – хорова фактура насичена тематичним розгалуженням, тобто багата на підголоски. Завдяки тонкому відчуттю хорових тембрів і знову наближена до народної пісні, композитор Є.Козак дуже вдало використовує тембральні можливості всього твору.

Підголовки прикрашають головну тему ритмічною різноманіттю, доповнюють її.

Особливості інтонування

Так як твір в мінорному ладі (e-moll), диригент повинен добре проглянути хорову партитуру і зазначити тенденцію в інтонуванні, тобто часткове підвищення, та часткове пониження ступенів ладу згідно їхнього тяготіння та голосоведіння. При роботі над хоровим строєм треба пам’ятати, що основні та квіткові ступені ладу треба інтонувати стійко, іноді навіть дещо завищуючи.

Зате терцію мінору слід інтонувати з пониженням, тобто “тупо”. В даному творі використаний гармонічний лад мінору, тому сьомий ступінь слід інтонувати особливо “гостро”.

Натомість натуральний низхідний від верхнього тетрахорду, слід інтонувати з розширенням донизу 1-6т.

В 13 такті варто звернути увагу на басову партію, де є пониження другого ступеня ладі – фрігійський хід.

Тут композитор використовує дуже характерне голосоведіння, де під співати низьку ноту фа 4 з наближенням до основного тону.

В цілому варто зазначити. Що голосоведіння в усіх партіях дуже логічне, мелодійне, тому запам’ятовуються партії легко.

Можна використовувати метод багатократного переспівування в тих місцях, це є негучні інтервальні стрибки. Наприклад партія баса з 2 по 4 такт.