“І шумить і гуде”

ЛАДОТОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

Основна тональність твору “І шумить, і гуде” – до-мажор. Але в творі спостерігається перехід основної тональності в паралельну їй – ля-мінор. Це відхилення дає можливість краще зрозуміти слухачеві твір.

Але це відхилення звучить тимчасово – 8 тактів, потім знову звучить основна тональність твору-мажор.

ДЕТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГАРМОНІЇ

Як і у всіх українських народних піснях, гармонічна структура базується на основних ступенях народного ладу. Гармонічна мова твору дуже багата.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТУРИ

Для твору “І шумить, і гуде” характерний гомофонно-гармонічний виклад з елементами поліфонії. Фактура твору тісно пов’язана з його змістом.

Тут композитор використовує різноманітні музично-виражальні засоби, які допомагають розкриттю основної теми твору. Це і темп, динаміка, гармонія, ритмічний малюнок – все це допомагає композитору передати точніше і повніше характер і зміст.

ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ

Твір написаний для чотириголосного мішаного хору:

С, А, Т, Б.

В хоровій партитурі є місце, де зустрічається дівізі.

Це в 14 такті твору:

І в самому кінці твору:

ДІАПАЗОН ХОРОВИХ ПАРТІЙ І ВСЬОГО ХОРУ

Кожна хорова партія має певний діапазон. Даний твір має нескладні тесетурні умови. І тому повинну виконуватись легко і вільно.

В усіх чотирьох партіях С.А.Т.Б. використана середня тесетура, але частково і висока тесетура.

Тесетурні мови вигідні.

Всі хорові партії навантажені відносно свого робочого діапазон. Динамічні і тесетурні співвідношення пропозицій.

Акомпанемент української пісні “І шумить, і гуде” відіграє в творі дуже важливу роль. Він допомагає краще пережати основний задум композитора. Музика допомагає більш детально розкрити характери головних героїв твору, їх душевний стан, переживання, почуття. В акомпанементі зустрічаються форшлаги, тріолі, акценти та ін., що надає музиці витонченого характеру.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТОНУВАННЯ

В інтонуванні особливих труднощів немає.