“І шумить і гуде”

В 1918 –1921 р. вчився в Київському музично-драматичному інституті імені М.В. Лисенка по класу композиції у Л.Л. Яв орського, диригування – у А.І. Орлова, і в 1933 році закінчив інститут екстерном. З 1919 року працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах міста Києва.

В 1923-1927 роках працює в музично-драматичному інституті, з 1931 року - Київській консерваторії. З 1947 року Г.Г. Верьовка являється професором консерваторії.

В 1941-1945 роках Верьовка стає науковим співробітником Інституту фольклору АН УРСР.

З 1943 року Верьовка – організатор і керівник Українського державного народного хору.

В 1943-52 роках голова Спілки композиторів УРСР. Г.Г.Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: “Ой, як стало зелено”, “Ой чого ти земле, молодіти стала” і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня “І шумить, і гуде”, патріотичні пісні, зокрема “Клятва”, пісня, о оспівують працю “Дівчата з Донбасу”, “Пісня про Волго-Дон”, “Шахтарочка”. Серед творів крупної форми кантата “Ми ковалі своєї долі” на слова П.Г.Тичини. Г.Г.Верьовка створив також обробки революційних пісень: “Вперед, народе, йди”, “Карманьйола” та інші, а також обробки українських народних пісень: “І шумить, і гуде”, “Ой чого ти, земле, молодіти стала”.

В 1948 році Г.Г. Верьовка за тривалу концертну діяльність одержав Державну премію СРСР.

Народний ход рік від року вдосконалював свою майстерність.

У кожній з країн, де проходили виступи, хор натхненно співав пісні її народу й обов’язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало слухачів.21 жовтня 1964 року в місті Києві Григорій Гурійович Верьовка помер.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ТЕКСТ

В українській народній пісні “І шумить, і гуде” оспівується доля молодої дівчини, яка мріє про своє майбутнє, прагне вийти заміж. Ця пісня жартівливого характеру;

Молода дівчина журиться:

“А хто мене, молодую,

Та й додому проведе?

І тут із земного садочку чути голос молодого козака:

“Гуляй, гуляй, дівчинонько,

Я додому проведу.”

Але дівчина перепливає, бо вона знає, що її мати буде бити за неслухняність. І тут уже дівчина докоряє матері:

Тоді було бити, вчити,

Як маленька була.

Потім донька як би оправдовується: