Мовний етикет

Якщо хочуть розмовляти не з тим, хто взяв трубку, кажуть:

- Добрий день. Чи можу я попросити до телефона Миколу Петровича

На це відповідають:

-Добрий день! Одну хвилину, я зараз передаю трубку.

Або:

-Прошу зачекати.

Або:

-На жаль, Микола Петрович вийшов, буде о третій. Чи можу я йому щось переказати?

Або:

-Є його колега (заступник). Будете розмовляти?

Ось фрази на ознаку особливої ввічливості:

-Чи можна попросити...

-Чи не можна покликати...

-Ви можете покликати...

-Чи не важко попросити...

В офіційному звертанні по телефону неприпустиме: "Мені Петренка" без привітання, "будь ласка" чи "прошу", без посади або імені по батькові.

Існує й ряд ввічливих форм відмови:

-Вам не складно буде зателефонувати ще раз?

-На жаль, його нема, ви не змогли б зателефонувати через годину?

2. Для викладу справи слід добирати короткі фрази, які легше сприймаються на слух. Крім того, слід пам'ятати, що довгі телефонні розмови формують у людей мовну нечіткість. неділовитість фрази.

Розмова по телефону не повинна перетворюватись у монолог: викладаючи багатоаспектне питання, слід передавати інформацію частинами, щоб міг включитися співрозмовник.

3. Ініціатива закінчення розмови належить, звичайно, тому, хто потелефонував, але якщо співрозмовник значно старший за віком або службовим становищем, слід дати можливість закінчити розмову йому. Розмову закінчує старший, але при всій віковій чи службовій відстані між співрозмовниками вони однаково повинні вживати обов'язкові формули ввічливості: Добрий день! Прошу! Будь ласка! Будьте люб'язні! Пробачте за турботу! Дякую за увагу! До побачення1

Бувають випадки, коли з якихось причин зв'язок під час розмови переривається. Існує правило, за яким і при розмові по службовому телефону й по домашньому знову набирає ініціатор розмови.