Стереотипи мовної поведінки сучасної волинської молоді

Перебуваючи в стресовому стані, молоді вдаються до негативно забарвлених лексем, які, однак у мовленні почасти нейтралізуються суфіксами емоційної оцінки й інтонаційно (напр.: порося, цитра, моя маленька стервочко, козлик). Щоправда, декілька інформаторів зазначили, що, спілкуючись із коханим, вдаються до вульгаризмів (напр.: сволоч, паскуда, придурок, дибіл, ідіот, скотина, падло).

Суперечливість, непередбачуваність і нерегламентованість мовної поведінки певної частини молодіж¬ної аудиторії зростає в неофіційному спілкуванні з ровесниками, зокрема незнайомими. У цих комунікативних ситуаціях використовуються такі згрубілі й лайливі звертання: малий, мала, чмо, казьол, овца, паразітік, баране, каліко, дура, дурочка, дурік, дибіл, потворо, ідіот/ідіотка, мимра, шельма, кобила, корова, зараза, балда, тупарила, сука, сучка, сучісько.

Значно стриманіші й виваженіші молодіжні звертання, до того ж, із меншою домішкою негацій, адресовані людям похилого віку. Реєстр таких одиниць обмежений: бабо, бабусю, бабуля, жіночко, мамаша, пані, тьотю, тьотя, тьотко, шановна (спорадично - стара, старушенція - до жінки; батя, дєд, дєдушка, діду, старий, мужчина /-о, пане (іноді - старий, старче, шановний).

До молодших за віком зазвичай послуговуються лексемами малий і мала, до брата -брат /-е, братан, братик /-у, братєла, братичку, братік /-у, братуха; до сестри - сестра /-о, сеструха /-о, сестричка /-о, сьóстра. До індивідуально-авторських слововживань родинного спілкування належать такі згрубілі звертання: старий - до старшого брата, стара, стара духовка, старшуха (до старшої сестри), вúдро, ти гадость мала (до молодшої сестри). Нечастотні також пестливі звертання, утворені шляхом вторинної номінації, напр.: ягідко, кíско (очевидно, рима до Лариско, позаяк цей вокатив адресований дівчині з цим іменем).

Отже, аналіз звертань, якими послуговується молодь у різних комунікативних ситуаціях, свідчить про очевидну динаміку традиційних українських вокативних стереотипів і функціонування своєрідної системи звертань із виразною віковою диференціацією у використанні. Гармонійність комунікації порушує передусім активізація використання пейоративних номінацій у функції звертань як вияв мовної вседозволеності й наслідок впливу різних соціальних чинників. З іншого боку, спостерігається частотне творення звертальних одиниць за продуктивними словотвірними моделями. Однак ядро української мови лексичної системи звертань, якими послуговується волинська молодь, усе-таки становлять традиційні стереотипні лексеми й вирази, що й забезпечує відносну стабільність ментального лексикону.

Література

Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. - СПб.: Наука, 1993. - 270 с.

Баронин А.С. Этническая психология. - К.: Тандем, 2000. -264 с.

Богатырев П.Г., Якобсон Р. Фольклор как особая форма творчества // Богатырев П.Г. Вопросы теории народного искусства. - М., 1971.

Этнические стереотипы мужского и женского поведения /Отв. ред. А.К.Байбурин, И.С.Кон. - СПб.: Наука, СПбо, 1991. - 319 с.

Этнические стереотипы поведения / Под ред. А.К.Байбурина. - Л.: Наука. Ленингр. отделение, 1985. - 325 с.Кожина М.Н. Стиль и жанр: их вариативность, историческая изменчивость и соотношение // Stylistyka. - Ополе, 1996. - Вип.VIII. - C. 5-36.

Миронюк О.М. Про найуживаніші форми мовного етикету // Культура мови. - К., 1987. - Вип. 33. - С. 79-82.

Раевский Д.С. Модель мира скифской культуры. - М.:Наука. Гл. редакция восточной литературы, 1985. - 256 с.

Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). - К.: Фітосоціоцентр, 1999. - 147 с.

Телия В.Н. Коннотативний аспект семантики номінативных единиц. - М.: Наука, 1986.

Bartmiński J., O “Słowniku stereotypów i symboli ludowych” / Słowniki stereotypów i symboli ludowych. - S.9-34.

Słownik stereotypów i symboli ludowych /Koncepcja całości i nedakcja: Jerzy Bartmiński.- Lublin, 1996. - Tom I. Kosmos. - 439 s.