Українська мова ХІІІ - ХVІ ст
Українська мова ХІІІ - ХVІ ст
План
Вступ. Мова - явище природне.
Зникнення мови призводить до зникнення націй?
Що таке єдність мови і мовлення?
Українська мова - багата, самобутня, красива і милозвучна.
Історія української мови впродовж ХV-XVIII ст.
Важка доля української мови впродовж ХІХ ст. Українізація.
Українська мова в кінці ХХ ст.
Література.
1. У сучасному українському суспільстві, що прагне до відкритості й толерантності, українській мові повер¬таються ті її елементи, що силоміць були вилучені з норми, і зокрема такі, які відтворюють і поповнюють національний образ нашої мови на всіх рівнях її структури завдяки приведенню у відповідність з етнічною природою української мови норм літера¬турної вимови і правопису, граматичних форм і синтак¬сичних конструкцій, багатоманіття лексико-семантичних варіантів, синонімії і фразеології, стильових і жанрових особливостей функціональних типів мовлення писем¬ної та усної форм мови.
Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова - до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською, своєю мовою. Серед них - світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво, визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська нація - сформована, цивілізована, працьовита, талановита. І ця нація перестає бути нацією. Відхрещується від себе, від своєї мови, від того, що є скарбом душі і думки. Розчиняє свою сутність у чужій, перемішується з нею, намагається стати однаковою з нею, приймаючи її мову, зрікаючись своєї. А можливо, це не так і страшно? Можливо, українець, вивчивши російську чи будь-яку іншу мову, може стати повноцінним митцем, громадянином, виразити себе в чужому слові, створити шедеври світового мистецтва, вселити в них душу?
Ну, що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється, - ожива,
Як їх почує! -
писав Тарас Шевченко.
Чому ж людське серце так відчуває рідне слово?
Знать, од Бога
І голос той, і ті слова