Процес засвоєння лексичного матеріалу

A.– Wie heibt sie?

B.– Sie heibt Pom.

A.– Wo ist sie? In der Schultashche?

B.– Nein, in einem Schuhkarton.

Поряд з умовно-комунікативними у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО;

-повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за викладачем/диктором з виділенням наголосу, важкого звука, звукосполучення;-згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;

-групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо;

- розташування слів в алфавітному порядку;

-згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття (наприклад, меблі – стіл, стілець, шафа тощо);

-вибір з ряду слів того слова, що відповідає (не відповідає) даній темі;

-заповнення пропусків у реченнях відповідними словами;

-називання слова за його дефініцією або зображенням;

-вибір синоніма (антоніма), еквівалента рідною мовою до даного слова/словосполучення з кількох даних;

б) на засвоєння сполучуваності слів:

-складання словосполучень з окремих слів;

-розширення речення за рахунок означень до виділених іменників, додатків до дієслів-присудків тощо;

-називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом, прикметників – з даним іменником тощо;

-вилучення слова (з ряду слів), яке не поєднується з ключовим словом;

-знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень іноземної мови.

Автоматизація дій студентів з лексичними одиницями пасивного і потенційного словників.

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи, тому що студент зустрічається насамперед з формою ЛО, а її значення він має зрозуміти, виконавши певні дії та операції, а саме:

-заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

-співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;