Умови розвитку української мови у ХІХ – ХХ століттях

Крім Валуєвського циркуляру та Емського указу уряд Росії видавав й інші заборони, які стосувалися використання української мови:

1753р. Указ про заборону викладання українською мовою в Києво - Могилянській академії.

1784р. заборона Синоду Російської православної Церкви на друкування та використання українського “Букваря”1784р. Переведення викладання Києво – Могилянської академії на російську мову.

1786р. Київський митрополит С.Миславський наказав в усіх церквах правити службу суто російською мовою.

1789р. Закриття усіх українських церковних шкіл.

1808р. Закриття Руського інституту Львівського університету.

1817р.Постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою.

1864р. Статут про початкову школу.

1884р. Заборона українських театральних вистав.

І цей список лише маленька частина із списку указів та заборон щодо використання української мови. Лише маленька частина намагання знищити Україну як державу.

При всіх стараннях російської влади знищити Україну, при всіх законах українські літератори продовжували творити на благо батьківщини – України. Коли Росія наклала на Україну кріпосницьке ярмо. Проти кріпосництва й царату борються члени Кирило–Мефодіївського братства – Тарас Шевченко, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров та інші. Після скасування кріпацтва помітно зріс розвиток української культури: відкриваються гімназії, ліцеї та університети. В 1818р. виходить перша граматика української мови О.Павловського. М.Максимович видає 3 збірки народних пісень. У містах України починають друкуватися газети і журнали, альманахи. Відкрито Харківську публічну бібліотеку. За перші 10 років існування Харківського університету було видано понад 220 книг. Вихід у світ першої граматики української мови, збірок народних пісень, наукових праць багатьох авторів у галузі народної мови, фольклору та історії України довели всьому світові, що українська мова та культура є самобутніми, що не визнавати цього могли тільки невігласи та колонізатори. В цей час жив і творив Тарас Шевченко та його поплічник Іван Котляревський, який не соромився писати живою українською мовою. Саме він вперше видав свою книжку “Енеїду” не латиною чи літературною мовою, а мовою, якою спілкувався весь народ України. Також в цей час творили Григорій Квітка – Основ’яненко, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок та багато інших.

Най яскравішою постаттю цієї доби був Тарас Шевченко. Він творив і надихав інших письменників. Але що ж було натхненням самого автора? Його надихала на плідну працю Україна, її багата природа, і, нажаль, поневолений, зігнутий під панським бичем український народ. Шевченко, як вірний син своєї батьківщини, не міг спокійно дивитися на тяжке становище народу. Він пробуджував у народу почуття самосвідомості, намагався пробудити в ньому волелюбність, закликати на боротьбу. І все це він робив за допомогою слова. Саме Шевченко підніс розвиток мови на такий високий рівень. Він підніс її високо в гору, дістав з глибин людського забуття та зневаги. Він виніс її в світ . Шевченко не соромився цієї “холопської” мови, не боявся знущань та наруги з боку Росії. Не боявся Шевченко й арештів й цькувань, не піддавсь й на солодку спокусу грішми та владою. Не зрадив він її, не відцурався, а до самої смерті був з нею. Хіба можна уявити Шевченка без України, або ж Україну без Шевченка. Вони доповнюють одне одного, становлять частинку одного цілого. Звичайно значення Шевченківського слова для Української мови надзвичайне. Про нього можна говорити тижнями. Я без вагань можу сказати, що завдяки саме Шевченку зараз наша держава незалежна. Завдяки йому у нас є власна мова, яку витягли з прірви забуття українські патріоти, ладні на самопожертву. Хоча наша країна й не найперша в світі за розвитком технологій.Я сьогодні можу з гордістю сказати: “Я – українка, я маю честь жити в країні за яку боровся Шевченко, жити на землі, за яку колись Шевченко віддав все: здоров’я, роки життя за гратами, свою любов та все, що він мав на цьому світі”. Він щиро кохав Україну. Мабуть вона і стала йому тією дружиною, яку він так хотів мати, і якої так і не мав. Всі, хто заглиблюється в творчість Шевченка проймаються цією любов"ю. Вони розкривають все нові й нові грані Шевченківської творчості, такої геніальної та неповторної.