Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках

б) догéтул’, погéтул’ ‘до того часу’, ‘до того місця’ (Вичівка Зр; Сварицевичі Дб); дóгетил’ ‘т.с.’ (Нобель, Морочне, Сенчиці, Новорічиця Зр, Малі Телковичі Влд; Люб’язь Лб); догéтил’, догéтил’а ‘т.с.’ (Сенчиці, Морочне, Нобель Зр); дóгети ‘т.с.’ (Острівськ, Нобель, Храпин, Новорічиця Кухче Зр; Малі Телковичі, Більська Воля Влд), пóгетил’, погéтил’ ‘т.с.’ (Морочне, Нобель, Сенчиці Зр; Малі Телковичі Влд); пóгети ‘т.с.’ (Нобель, Кухче Зр; Березичі, Залізниця, В’язівно, Дольськ, Цир, Горки Лб) та ін.

У північних зарічненсько-дубровицьких говірках (Сенчиці, Нобель, Морочне, Вичівка Зр; Сварице¬вичі, Лісове Дб) виявлено ще один прислівник із вказівною часткою ге, поєднаною з основою колишнього нечленного займенника mъ: огéточ ‘тоді’, пор.: огéточ йа ше йóмко б’íгав (Сенчиці Зр); а де ти булá огéточ? (Нобель Зр). У суміжних говірках південніше ареалу огéточ із тим же значенням функціонує вихідний прислівник без вказівного ге у структурі: отóч ‘тоді’ (Більська Воля Влд; Новорічиця Зр; Сварицевичі Дб; Вичівка Зр), пор.: отóч муй хаз’áй вже вмер (Більська Воля Влд). Географія та етимологія лексеми отóч потребує окремого детального розгляду.

Сегмент ге можна вичленити також зі структури зафіксованого в іванівсько-пінських говірках на території Брестської області прислівника гéл’ки (Мохро Івн; Невель, Жидче, Містковичі Пн), що зрідка виступає ще й із кінцевим -ко: гéл’ко (там же). В окресленому ареалі аналізовані лексеми здебільшого відомі зі значенням ‘ось стільки’, пор.: éто гéл’ко витé поспúсвали? (Мохро Івн); гéл’ки у менé курóк (Жидче Пн); скажú: йе гéл’ки і гéл’ки насобирáла, а то мовчúт (Невель Пн). Щоправда, якщо сегмент ге є вказівною часткою, то в цьому разі мала би бути утворена форма *гéтил’ки, *гéтил’ко, пор. біл. діал. гэтулькі ‘стільки’ [22, 306]; але зафіксовані нами регіоналізми не зберігають жодних слідів займенникової основи -т-. Звичайно, можна робити припущення, що варіанти гéл’ки, гéл’ко фонетично розвинулися з вихідних, уже не фіксованих у цій говірковій групі форм *гéтил’ки, *гéтил’ко внаслідок утрати складу із займенниковим коренем т ; підставою для твердження про ймовірність такої структурної модифікації є паралельне функціонування у цих же говірках вказівних часток гéто і ге ‘оце’ та прислівників гéтак і ге ‘так’.

Лексеми гéл’ки, гéл’ко зрідка виступають еквівалентами до загальновживаного скільки, пор.: гéл’ки у тебé мнóго йéблик гéтого л’íта (Невель Пн). Це дозволяє зіставити їх зі староруським прислівником єлико ‘скільки’ < псл. *jeliko [23, 832], старопол., пол. діал. jele ‘скільки’ < псл. * jelě [6,371] та ін. Якщо форми гéл’ки, гéл’ко є континуантами псл. *jelь, *jelě, *jeliko ‘cкільки’, то первинним для них було значення ‘cкільки’, а компонент ‘cтільки’ у їхній семантичній структурі та початкове ге- замість сподіваного йе- з’явилися пізніше, можливо, внаслідок контамінації питально-відносної займенникової основи йе < псл. *je із вказівною часткою ге. Процес же семантичного розвитку включав такі етапи: ‘cкільки’ > ‘ось cкільки’ > ‘cтільки’. Щоправда, з урахуванням сучасної домінуючої семантики цих прислівників друга версія їхньої етимології видається менш переконливою і потребує докладнішого опрацювання.

Наведений і проаналізований матеріал дає підстави для таких висновків:

1) західнополіський говір є одним із небагатьох слов’янських регіонів збереження та активного функціонування відзайменникової вказівної частки ге праслов’янського походження;

2) частка ге як лексично незалежна одиниця утворює невеликий замкнутий ареал, який охоплює переважно говірки Пінського району Брестської області Білорусі, і є, ймовірно, епіцентром загального західнополіського ареалу ге;

3) численні факти наявності вказівного сегмента ге у структурі інших лексем локалізуються на території північно-східної та північно-західної окраїнних діалектних зон західнополіського говору;4) у говірках північно-східної діалектної зони сегмент ге засвідчений у структурі займенників та прислівників і здебільшого поєднується із коренем колишнього нечленного займенника псл. *tъ: гéтой, гéтакий, гéтак, гéт:а, згéтул’, догéтил’, дóгети, огéточ та ін.;

5) у говірках північно-західної діалектної зони сегмент ге поширює основи прислівників переважно із просторовим значенням, приєднуючись найчастіше у постпозиції, і виражає точнішу вказівку на місце: тамгé, вотамгé, тутгé, одегé, ондегé, гендегé, тудагé, с’удагé, стил’гé, гéде, гедегé, гетудú, г’ітáм і под.; у кількох вказівних частках та прислівниках ге поєднано з коренями колишніх вказівних займенників псл. *tъ (гет) та псл. *пъ (гéно, ген, гéнде); відомі випадки редуплікації ге (éге, гéге), поєднання його із вказівною часткою а- (áге, агé) тощо.

Умовні скорочення назв районів: