Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках

Вказівна частка ге у поєднанні з основою колишнього нечленного вказівного займенника сь засвідчена у складі виявленого у західноволинських надбузьких говірках прислівника гес’ ‘сюди’, наявного, щоправда, тільки у фразеологізмі чи гес’ чи гат ‘або туди, або сюди’ (Петрово Ів), пор. також наведене М.Корзонюком із цього ж ареалу чи гесь чи гоп ‘т.с.’ [18,96]. Прислівник гесь ‘сюди’ І.Верхратським зафіксований і в наддністрянських (т. зв. батюцьких) говірках [20,258]. Такого ж похо¬дження відоме з фіксації М.Корзонюка західноволинське а-гесь ‘вигук, яким відганяють овець’ [18,67].За аналогією до давнього óнде у говірках північно-західної окраїнної зони західнополіського діалекту утворено прислівник і частку гéде ‘ось’, ‘тут’ із вказівною часткою ге у функції кореневої морфеми, пор.: гéде с’ед’, по л’íв’ій руц’í (Нудиже Лбм); гúде спрúтко в тим вóзери (Тур Рм) та ін. Ареал продовжують карпатські говори: гéде [6,362]. Для вираження більш точної просторової вказівки структура гéде поширюється вказівними частками ге, во у постпозиції, пор.: гедегé вперш’í л’удúй бúл’ше булó (Смоляри Ст); хвóс’нув по руц’í – вóпух гедевó (Яревище Ст) та ін. Спорадично у говірках цього ареалу фіксується дериват гедегéт, гедег’íт ‘он там’ (Залюття, Яревище Ст, Нудиже, Черемошна Воля Лбм) – результат зрощення прислівників гéде та гет, пор.: гедег’іт трéбе нимн’íжко п’іскý досéпати (Яревище Ст) та ін. Структура ж гедегéв ‘ось тут’, виявлена у говірці с.Яревище Старовижівського району, очевидно, є усіченим варіантом повнішого незасвідченого *гедегéво – утворення з прислівника гéде та двох різних вказівних часток у постпозиції; пор.: вонé гедегéв живýт.

Варто зазначити, що вказівна частка ге із функцією уточнення у говірках північно-західної діалектної зони західнополіського говору поширює (переважно у постпозиції, рідше – у препозиції) основи й інших прислівників, особливо просторових, зрідка також і вказівних займенників: одегé, одегú ‘ось тут’ (Тур Рт; Положево, Піща, Пулемець Шц; Олтуш, Збураж, Хотислав Мл); форму одегé подає і “Дыялектны слоўнік Брэстчыны” [12,152]; ондегé ‘он там’ (Нудиже Лбм; Дубечно, Яревище Ст; Жиричі Рт); стил’гé ‘ось звідси’ (Мельники Шц) або ‘он звідти’ (Тур Рт); загальнозональною рисою є форми тамгé, вотамгé, тамкагé, тамикагé, тамичкагé, г’ітáм, г’ітáмка; тутгé, тутагé, тутикагé, тутичкагé; тудагé, тудигé, гетудú; с’удагé, с’удигé і под.; пор. також затор’ікгé ‘три роки тому’ (Тур, Жиричі Рт) та займенник mойгé ‘оцей’ (Залюття Ст).

У говірках Пінщини виявлено порівняльний сполучник гéби, гéб’і ‘як, мов’, пор.: ни могý іт’í гéб’і вúп’івша (Містковичі Пн); його ж у цьому масиві фіксує “Дыялектны слоўнік Брэстчыны” [12, 169]. Цей сполучник являє собою результат зрощення вказівної частки або, що більш імовірно, похідного від неї прислівника ге ‘так’ із домінуючим у пінських говірках порівняльним сполучником би, б’і ‘як, мов’; пор. з тієї як говірки: дúв’іц:а б’і вовк.

У любешівсько-іванівських та зарічненсько-пінських і суміжних говірках частка ге у поєднанні з займенниковою основою mъ виступає у займенникові гéтой ‘цей’ та вказівній частці гéто ‘це’, пор.: гéтой простáк дохнá пошúла (Лахвичі Лб); гéтойе селó нáт:о од:ал’óнойе (Мохро Івн); гéтайа п’íсн’а корнáтейка (Деревок Лб); гéто ти арцешчó говóриш (Сенчиці Зр) та ін. У північній частині цього ареалу (переважно у говірках на території Брестської області) поширені подібного походження займенник гéтакий ‘такий’ та прислівник гéтак ‘так’ (базові для них форми такúй, так у цих говірках взагалі відсутні), пор.: снопú стáв’іли у гéтакийе стрúбчики (Невель Пн); йе гéтак ни т’éмл’у роскáзвати (Мохро Івн). Очевидно, аналізовані лексеми зумовлені або, щонайменше, підтримувані білоруським впливом, тим паче, що південні межі ареалу цих форм, по суті, збігаються з колишнім кордоном Мінської губернії.

У пінських говірках частка ге(е) у структурі прислівників із семантикою вихідного пункту руху та часової і просторової лімітативності поєднується з коренем нечленного займенника тъ і вказує на близькість відповідно початкового та кінцевого пункту руху і часового моменту, пор.:

а) зетýл’, зетýл’а ‘звідси’ (Невель, Хойно, Жидче, Містковичі Пн); згéтул’, одгéтул’ ‘т.с.’ (Жидче Пн); пор. співвідносні стул’, стýл’а, от:тýл’ ‘звідти’ (там само);

б) догéтул’, догéтул’а ‘до цього часу’, ‘до цього місця’ (Невель, Жидче Пн); доéтул’ ‘т.с.’ (Жидче пн); погéтул’, погéтул’а ‘т.с.’ (Невель, Жидче, Хойно, Містковичі пн); пор. співвідносні дотýл’, дотýл’а, потýл’, потýл’а ‘доти’ (там само). Ареал таких утворень продовжується в білоруських говорах [21, 116].

Етимологічно споріднені прислівники виявлені у зарічненсько-любешівських говірках, щоправда, з протилежною семантикою: частка ге(е) у їхній структурі виражає вказівку на віддаленість вихідного чи кінцевого часового моменту або пункту руху, пор.:а) зéтул’, зéтул’а ‘звідти’ (Більська Воля Влд); з’етýл’, з’ітýл’, з’етýл’а, з’ітýл’а ‘т.с.’ (Вичівка Зр; Сварицевичі Дб; Малі Телковичі Влд); зет’íл’ ‘т.с. (Нобель, Острівськ Зр; Люб’язь Лб); з’ет’íл’ ‘т.с.’ (Дольськ, Люб’язь Лб); з’етúл’ ‘т.с.’ (Залізниця, Люб’язь Лб); згéтил’ ‘т.с.’ (Деривок Лб); згáтил’ ‘т.с.’ (Березовичі Лб), ізгетúл’ ‘т.с.’ (В’язівно Лб); зет’іл’á ‘т.с.’ (Нобель Зр); зет’íл’а ‘т.с.’ (Храпин, Острівськ Зр); ізет’íл’, ізет’іл’á ‘т.с.’ (Кухче Зр); з’етил’ó ‘он звідти’ (Залізниця Лб); пор. співвідносні стил’, стúл’а, стул’, стýл’а ‘звідси’ (там само);