Шпаргалки з української мови

словянські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах –ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Гронський, Петровський.

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси –ович, -йович: Русланович, Васильович, Семенович.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після голосних –ївн(а): Миколаївна, Іванівна, Юліанівна.

Исключения:

Григорій – Григорович, Григорівна.

Сава – Савич (-ович), Савівна.

Ілля – Ілліч, Іллівна.

Микита – Микитович, Микитівна.

Яків – Якович (-левич), Яківна (-лівна).

Лука – Лукич, Луківна.

У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення –івн(и), -ївн(и), у давальному – івн(і), -ївн(і): (Р.в.)Людмили Тимофіївни, (Д.в.) Людмилі Тимофіївні.

ПИСЕМНЕ МОВЛЕННЯ

Переважно монологічне. Спирається на усне і є вторинним. Точніший добір лексики. Не вживаються нелітературні слова, лайливі, територіальні. Життєво необхідні слова і граматичні форми.

Використання складних речень, різні форми сурядності і підрядності, відокремлення, вставні слова.

Одиниця писемного мовлення – текст, який поділяють на абзаци.

Передається не лише словами і літерами, а й графічними знаками, схемами, таблицями, малюнками тощо.

Вставні слова і словосполучення

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних моральних значень, називаються вставними.

Рекомендується вживати їх обмежено.

В усному мовленні в.с. не створюють зайвої інфо. В діалогічному мовленні часте вживання в.с. створення некомпетентності.

За значенням поділяються на:

що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні;

що вказують на те, кому належить вставлена думка;

що вказують на звязок висловлення з контекстом.