Сучасні двоелементні польські прізвища (композити), що мотивуються геральдичними назвами

Темою цієї роботи є двоелементні прізвища типу Prus–Wiśniewski, Lubiсz–Sulimirski, Pobóg–Górski, Jastrębiec–Siemiątkowski, в яких перший елемент – це назва герба, другий – справжнє прізвище, створене за допомогою формантів, які характерні для польської ономастики.

Геральдика фіксує кілька сотень назв гербів, уживаних у Польщі. Герби були первинними знаками власності, це зображення, які можна було легко вирізати з твердого матеріалу (наприклад, риска, сполучена з хрестом, літера, стріла, меч тощо), а також військовими знаками, що були перейняті з прапорів і практично не відрізнялися від західних зображень. Зрозуміло, що герби мали також мовний бік, тобто свої назви, так звані виклики. Початково вони служили для того, щоб викликати лицаря на полі бою. Вирізняємо такі групи викликів: а) вмотивовані слов’янськими складними іменами (Luba, Roch, Sulima); б) які виникли з християнських повних імен (Giеrałt, Samson) або скорочених (Bończa, Larysz); в) вмотивовані антропонімами, що виникли із простих та розвинутих апелятивів (Ciołek, Junosza, Lis, Slepowron, Połukoяa, Stary Кoń-Pierzсhała, Puchała, Jastrzębiec); г) утворені від топонімів (Rawa, Gozdawa, Zagroba), гідронімічні (Bzura , Wołha – від річки Волга); ґ) вмотивовані назвами, які позначають етнічне походження (Prus, Sas); д) від апелятивів (Gryf, Topór), прийменникових виразів (Po Bodze, Na piwo), конструкції наказового способу (Boże zdarz, Wali uszy).

Процес сприйняття родом одного гербу був започаткований у Сілезії у середині XIII ст., а найпізніше в Мазовії – в середині XV ст. На противагу Західній Європі, де кожна родина мала власний та індивідуальний герб, у Польщі тим самим знаком позначалися десятки родин не завжди одного кореня. Переважно бідніші представники роду прийняли герб, характерний для заможних осіб, які походили з цього роду.

З часом, коли шляхта жила вже постійно в своїх селищах та рідше їздила на війни, герби як військові знаки почали втрачати свою вартість. Роль знака приналежності до шляхетського стану почало виконувати з того часу прізвище, яке стало набагато важливішим елементом, ніж герб.

Для демократичної Речі Посполитої герб відігравав незначну роль, дуже нетолерантне було ставлення до різних титулів, які, на думку уряду, вважалися замахом на принцип рівності шляхетського стану. Пам’ять про давні герби відходила в минуле, особливо серед численної так званої дрібної шляхти. До поділу Польщі 1772 року в Речі Посполитій не виникла так, як у Західній Європі, герольдіа, тобто установа, що верифікувала шляхту та провадила книги осіб, які належали до цього стану. Вищенаведені обставини були причиною того, що в період з XVI до кінця XVIII ст. до прізвищ не додавалися зазвичай назви гербів, а тільки дуже рідко вживалися двоелементні прізвища, як напр., Gozdawa-Godlewski. Частіше до прізвища приєднували назву місцевості, що необов’язково була власністю носія прізвища, з якої могли походити його предки. Ситуація змінилася після поділу Польщі. У централізованих монархіях, які поділили Польщу, констатовано факт, що в їхніх межах є земля, на якій кількість шляхти становила 20 % усього населення. Така значна кількість шляхти, яка звикла до привілеїв, могла становити деста¬білізуючий фактор суспільно-політичної системи держав. З метою зменшення кількості шляхти виникають у той час на польських землях інституції, що встановлювали право на шляхетство. Кожен шляхтич мусив пред’явити доказ, що його предки були власниками цілого села та чиновниками в земній ієрархії. Більшість дрібної шляхти, особливо на землях Польського королівства, не здійснювало тих вимог або в них не було коштів на встановлення (дорогий процес посвідчення) шляхетства. Таким чином, члени тих родів були зараховані до верств селян та міщан. Ті, які хотіли увійти до нової шляхти, повинні були подати на розгляд чиновникам уживаний ними герб.

Якщо традиція герба була забута, тоді надавався той, що був у гербажі під прізвищем. Багато родин реєстровано з гербом, якого в них дійсно не було. Цей процес, як бачимо, збільшив зацікавлення гербами, та міг впливати на приєднання їх до прізвища.

Особливо багато двоелементних прізвищ, у яких перший елемент – це герб, з’явилося в другій половині ХІХ ст. Вони набули поширення, особливо серед інтелігенції. Прізвища такого типу підкрес¬лювали дійсний або вигаданий суспільний статус їх носіїв. Після Другої світової війни кількість таких прізвищ зменшилася, носії таких прізвищ відкидали перший елемент, спрощуючи їх. Після 1989 року відбувся ренесанс популярності вищенаведених антропонімів.

Основою для нашого аналізу був “Słownik nazwisk współcześnie w Polsсe używanych” за редакцією К.Римута. Завдяки цьому словникові з’явилася можливість аналізу прізвищ, уживаних на території Польщі. Прізвища, які виступають у словнику, зібрані з баз даних урядової системи статистики PESEL.Як виявляється, сучасні двоелементні прізвища, у яких перший елемент – це назва герба, є більш-менш рівномірно розміщені на території Польщі (виняток – Варшавське та Краківське воєводство). Поширення таких прізвищ було незначним. Словник Римута містить загалом 811.720 прізвищ, які нині вживані в Польщі. Записано 272 прізвища, що є об’єктом наших досліджень. На чолі цього списку прізвищ є давні Варшавське та Краківське воєводства, саме там занотовано найбільше антропонімічних категорій, які нас цікавлять. З проведених нами підрахунків випливає, що на загальну кількість 2297 носіїв такого типу прізвищ 654 особи походять із Варшавського воєводства, 217 – із Краківського, 75 – із Лодзького. Отже, особи з тих 3 воєводств становлять 41% загальної кількості носіїв цього типу двоелементних прізвищ.