Особливості навчання усного монологічного мовлення ліцеїстів старших класів.

– відокремлювати головне від другорядного;

– акцентувати увагу на головних ідеях або фактах висловлювання;

– визначати найбільш прийнятний порядок прямування фактів, пуктів або ідей;

– де необхідно наводити конкретні приклади для пояснення;

– аналізувати і робити логічні висновки;

– аргументувати свою точку зору;

– доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індук¬тив¬ним шляхом;

– відрізняти факти від думок;

– визначати альтернативи вирішення проблеми;

– звіряти відповідність продукту мовлення до комунікативного задуму.

При навчанні ліцеїстів кожному виду монологу необхідні такі навчальні уміння:

Монолог — опис

1) вміння зацікавити слухачів описуваним об’єктом;

2) вміння мобілізувати увесь свій життєвий досвід пов’язаний з описуваним об’єктом;

3) вміння послідовно описувати об’єкт від загального до приватного;

4) вміння давати суб’єктивну оцінку якостям описуваного об’єкта.

5) вміння робити опис більш живий, використовуючи різноманітні структури;

6) вміння робити висновок.

Монолог — розповідь

1) вміння привернути увагу до своєї розповіді;

2) вміння спланувати розповідь і почати її;

3) вміння розповідати історію в хронологічному порядку;

4) вміння розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді оповідання таємничий характер, або ввести в нього детективні елементи;

5) вміння прикрашати розповідь, робити її більш живою;

6) вміння висловити свою точку зору і дати оцінку подіям, які відбуваються.