Польська мовна ситуація в селищі Микулинці та селі Лучка Тернопільського району Тернопільської області

2.Голосний о більш лабіалізований ніж у загальнопольській мові. Після наголосу о може підлягати звуженню (див. вище). Зафіксовано декілька форм звуження у наголошеній позиції перед носовим приголосним, нп: kroumka, kroumkie, kouń, un, una. На початку слова о може бути попереджене протезом u, нп: uоtdam, иоdnoszo, uoni, uożeszki, uopszyfka. Виступають у цій говірці під впливом української мови слова: vokno, votdała, vodrombi s’ie. Така ж протеза може виступати перед голосним и як на початку, так і в середині слова, нп: vumre, vuszko, vuczyć s’ie, navuczyć s’i. Записано також форми типу: wrodzona (urodzona), wcik (uciekł), wmer (umarł), wżywasie (używa się) –вживані під впливом української мови.

3.Хоч характерною рисою цієї говірки є різноманітна реалізація носових голосних, перед щілинними приголосними ę ą можуть залишати носовий резонанс (так само як у загальнопольській мові): kąsa, stąszka, wjązałam, cięszkie, z mięsem, na języku. Ці голосні можуть бути артикульовані асинхронічно як сполучення відповідного голосного та носового приголосного (sonsiatka, na pamienć, wenzeł), або можуть взагалі втратити резонанс (meszczyzna).

4.Перед зімкнутими приголосними та зімкнено – щілинними носові голосні мають розкладену артикуляцію, як у загальнопольській мові: мjesionc, na łoncė, zmenczona, demby, renczńik, dz’iesińс’.

5.У кінці слів голосні: ą, ę, втрачають носовий резонанс (але можуть підлягати звуженню як ненаголошені усні голосні), wjedzo, chodzo, zemno, s’ekiero, dro (drą pierze), dre(1. ос. одн.), pszendo wełne. Ці голосні можуть мати асинхронічну артикуляцію: glinom, piłоm, maszynkom, pszet wojnom, s drugom, muwjom.

6.Носові голосні в кінці слів та перед l, ł, є артикульовані як о і е: ja pracuje, muwje, ide na modlitfe, z nafto, s kapusto, pot pacho, dadzo, також зворотна частка s′ies′i: nazywaju s′ie, czymajo s′i.

7.Давнє ĕ різного походження як у наголошеній, так і ненаголошеній позиції, може бути континуоване через е: chlieb, kobjeta, або через і: s’piwaki, miszkanie, bidnyj.

8. Серед приголосних явищ в описуваній говірці характерне існування (під українським впливом), u – (т.зв. нескладотворчого, як нп: у слові auto), замість w (f) в позиції, яка закриває склад (prauda, sliuka, renkou, dauno, do krauca, dziuczont), у формах родового відмінка, множини: kołkuu, słuu, ludzuu. Ця зміна не реалізується консеквентно (у багатьох формах залишається загальнопольська артикуляція w (f), але вдасться зауважити, що u з’являється в мові частіше у молодого покоління).

9. У цій говірці існує тенденція до неоглушення w у приголосних групах: sw, św’, szw, kw, kw’, tw, czw, нп: szwaczka, szwjec, świeca, swjento, swoje, swachy, czworo, kwjat, kwitno, kwarta, kwoka.

10.Для багатьох інформаторів характерною є напівм’яка артикуляція загальнопольських м’яких голосних: ś, ź, ć, dź. Їх вимовляють як: s’, z’, c’, dz’: s’wjento, z’ielonyj, c’icho, dz’ies’ińc’.

11.Під впливом української мови в описуваній говірці виступає дзвінке h: hektar, hreczka, cehły, zahaczyć, hak.

12.Подібно як в загальноукраїнській мові приголосний l, артикулюється м’яко у кожній позиції: dlia, alie, liampa, liudz’i, pol’ski, приголосний ł, на відміну від загальнопольської мови має зубну артикуляцію (як у давній польській вимові), як перед голосним: głuchij, ładnyj, так і у кінці складу, нп: był, była.

13.М’які приголосні перед голосними (за винятком і), проявляють схильність до асин¬хронічної артикуляції, у якій палатальний елемент розвивається в інший звук: bjała, wjencej, pozlipjane, za mojej pamjenc’i, krawjec, mjał, na pjecu. Йота після приголосного може позначатися більш – менш виразно, але це важко розрізнити.

14.Серед м’яких губних приголосних характерно артикулюється m′. Крім форм mjał, mjetła, pamjentam, зафіксовано декілька форм з групою: mń, яка розповсюджена у тутешніх українських говірках [1]: mńał, mńała, umńera s’i, kamńeni, na pamńenć, słomńane, mńenso, jeczmńenna, na kamńeńach.

15.Українським впливом можна пояснювати явище, яке було зафіксоване у декількох інформаторів, тобто вставне епентетичне l після голосних: kuplju sobie, na z’emli, z’emlіa.16.Задньоязикові приголосні можуть мати м’які варіанти перед голосним е: bochienek, mogie, chienc’.