Українська лексикографія ХХ ст.

Сучасна українська мова не має словотворчого словника. Невеликий за обсягом такий словник міститься у праці В.О. Горпинича "Будова слова і словотвір" (К.: Рад. Шк.., 1977. - С. 77 - 118). Довідником для з′ясування особливостей творення багатьох українських слів може бути, крім названого, "Школьный словообразовательный словарь русского языка" О.О. Тихонова (Посібник для учетелів. - М.: Просвещение, 1978 (І вид.): 1986 (ІІ вид.)): його двотомний "Словообразовательный словарь русского языка", що містить 145 000 слів і побачив світ у 1985 р., та "Українсько - російський словотворчий словник" С.С. Сікорської (К.: Рад. Шк., 1985 р.).

Зразок статті словотворчого словника:

колос - ист / ий  колосист - ість

колос - итися  за - колоситися

колос - інн (я)

колос 

 колосоч - ок

 колос - ок 

колоск - ов (ий)

Термінологічні словники - це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути:

•одномовними;

•двомовними (перекладними).

Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки:

•мінералогії;

•біологіЇ;

•медицини;

•математики;

•тепломеханіки та газотехніки;

•літературознавства;

•мовознавства;

•спорту.

"Словник лінгвістичних термінів", складений Є.В. Кротевичем та Н.С. Родзевич, вийшов у видавництві АН УРСР у 1957 р.; під такою самою назвою у 1985 р. Київське видавництво "Вища школа" випустило у світ словник, складений Д.І. Ганичем ті І.С. Олійником. Останній є двомовним - українсько - російським перекладним словником і, звичайно, тлумачним.