СОЦІАЛЬНІ ВАРІАНТИ МОВИ ТА ЇХ ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ ОКРЕСЛЕННЯ

в) Теорія ідентифікації (Горбач О., Лихачов Д.С.). О. Горбач, досліджуючи лірницьке арго, зазначає: "Йдеться тут єдино про арґо як про зовнішню признаку групової приналежности до лірницької професійно-соціяльної спільноти – до цеху лірників ... відсутність цієї зовнішньої признаки – незнання арґотичного звичаю – зраджує непричасність іншої зустрітої особи лірника до власної соціяльної (цехової) групи" /Горбач 1993: 11/. Заперечуючи попередні погляди лінгвіст писав, що в такому випадку в лихих намірах можна запідозрити лірників, школярів тощо.

Ми зважаємо правильним погляд Горбача О., проте слід додати, що арго використовують і з метою конспірації мовлення.

Узагальнюючи вищеподане, можна зробити такі висновки:

- арго — це особлива лексично-семантично-словотвірна система;

- арго використовують з метою ідентифікації групової належності співбесідника та конспірації мовлення;

- арготизми мають особливе емоційно-експресивне забарвлення.

У наш час арго, як система, зникло (немає арго лірників, прасолів, офень та ін.), вести мову можна тільки про арготичні підсистеми в межах жаргонів, тому що кількість власне арготичних слів (відомих обмеженому колу людей) дуже мала. Примітивна форма арго ще збереглась у шкільному жаргоні.

Наприклад, мова на "ку" (до кожного складу звичайного слова в препозиції додається цей склад): кухлокупець - хлопець;

кукукупикути — купити.

Частково ще збереглось злодійське арго ( "блатна музика", "стук по блату" ), але знову ж таки як підсистема кримінального жаргону:

бер - будинок, квартира;

дурка - жіноча сумочка;

орел — серце та ін.2. Жаргон (франц. jargon) - різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою, відносно стійкою соціальною групою, яка об'єднує людей за ознакою професії (жаргон програмістів), місця в суспільстві (жаргон російського дворянства у ХІХ ст.), зацікавлень (жаргон філателістів) або віку (молодіжний жаргон). Від загальнонародної мови жаргон відрізняється специфічною лексикою і фразеологією та особливим використанням словотворчих засобів / ЛЭС 1990: 151 /.

До цього визначення слід додати, що жаргонізми характеризуються виразним емоційно-експресивним навантаженням.

Наприклад: кера - класний керівник (жінка);

студебєкер - студентський квиток;

комп - комп'ютер;

точка, крапка - нелегальне місце продажу спиртних напоїв;

макаронник, кусок - прапорщик і под.

Якщо арго виникло з метою ідентифікації групової належності співрозмовника та конспірації мовлення, то основою появи жаргонізмів у певному середовищі є бажання носіїв мови бути дотепними, вразити співбесідників свіжістю, яскравістю і точністю висловлення, виділитись за допомогою мови між співрозмовниками, самоствердитись, прагнення показати свою зневагу або байдужість до предмета розмови, пом'якшити або навпаки посилити враження від висловлення, намагання уникнути "затертих" або пишномовних слів і виразів, настанова на фамільярність висловлення, і, зрештою, гра слів для розваги. З цього приводу В.М.Жирмунський писав, що жаргони є свого роду суспільною забавою, мовною грою, яка підпорядкована принципам емоційної експресивності /Жирмунский 1936: 52/.