Економічні основи та види міжнародної торгівлі

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Зовнішньоекономічна діяльність уявляє собою таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов'язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб'єктів.

Як відомо, цикл суспільного виробництва умовно поділяють на чотири стадії : виробництво - розподіл - обмін - споживання. Втручання суб'єкта, що належить іноземному відтворювальному комплексу, на різних стадіях, породжує феномен міжнародної торгівлі

Істотною рисою зовнішньоекономічних зв'язків є не стільки господарська взаємодія різнонаціональних виробничо-посередницьких організацій, скільки факт перетину кордонів національно-відтворювальних комплексів товарами, капіталами або послугами.

Нині у світовому господарстві торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв'язків - виробничо-інвестиційна.

За цих умов суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності слід орієнтуватися не тільки на постачальницько-збутову і посередницько-збутову взаємодію з інонаціональними партнерами, але й на виробничо-інвестиційну модель, де в полі зору перебуває співробітництво по всіх ланках виробничо-технологічного процесу з винесенням частини з них за національні межі.

У цьому зв'язку можна виділити наступні вихідні положення ефективної міжнародної торгівлі:

вона грунтується на високому рівні продуктивності праці;

в окремих галузях на світовому ринку конкурують не країни, а фірми;

національна конкурентна перевага має відносний характер;

динамічне оновлення орієнтованих на зовнішньоекономічну діяльність галузей веде до сталих конкурентних переваг, а не до короткострокового виграшу на рівні зниження витрат;

конкурентні переваги в галузях промисловості створюються протягом десятиріч або довшого строку;

країни домагаються цих переваг завдяки своїм розбіжностям, а не схожості.

Щодо сучасних напрямів розвитку міжнародної торгівлі України, то експортна орієнтація економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків вимагає визначення існуючих і потенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також чинників, які їх формують, і механізму реалізації цих переваг. Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочої сили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ці переваги є скоріше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон'юнктурний характер по обмеженій групі виробів.

ЛІТЕРАТУРА

Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения.-М., Фінанси і статистика, 1999.

Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі.-К., Основи, 1996.

Григорьев Ю.А. Практика внешнеэкономической деятельности.-М., Паимс, 1993.

Дэниелс Дж.Д. Международный бизнес.-М., 1994.

Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс.-М., Республика, 1992.