Регулювання міжнародних торгівельних відносин, передбачених угодою ГАТТ
Таблиця 1.Перелік торгових (1947-1994 р.) переговорів
Місце відкриття і проведення переговорівРокиОсновний зміст
Женева (Швейцарія)1947Зниження митних тарифів
Аннесі (Франція)1949Зниження митних тарифів
Торкі (Англія)1950Зниження митних тарифів
Женева1956Зниження митних тарифів
Женева1960-1961Зниження митних тарифів
Женева1964-1967 (Кеннеді-раунд)Зниження тарифів, розробка антидемпінгового кодексу
Токіо (Японія). Робота проходила в Женеві1973-1979-(Токіо- раунд)Зниження тарифів, розробка кодексів, що розширюють і підсилюють компетенцію ГАТТ в області нетарифних бар'єрів
Іунта-дель-Есте (Уругвай)... Робота проходила в Женеві1986-1994 (Уругвайський раунд)Зниження митних бар'єрів, удосконалювання механізм ГАТТ, угода про створень Всесвітньої торгової організації. Розробка Генеральної угоди по торгівлі послугами (ГАТТ)
Переваги вільної торгівлі незаперечні. Оскільки структура національних ресурсів і рівень технологій у кожній країні різні, те кожна країна може робити визначені товари з різними витратами. Дія принципу порівняльних переваг змушує країну робити ті товари, витрати на виробництво яких нижче, ніж в інших країнах. Одночасно вільна торгівля стимулює конкуренцію й обмежує монополію. Сумарна дія всіх перерахованих факторів стимулює економічний ріст.
Незважаючи на обґрунтовану критику подібної політики обмежень у зовнішній торгівлі, вона періодично проводиться в різних країнах. Обмеження реалізуються по наступним основних напрямках:
1. Шляхом уведення митних тарифів. Це податки на імпорт. Тарифи - це систематизований перелік митних податків, якими обкладаються товари. Існує два основних типи тарифів. Це фіскальні тарифи, використовувані державою з метою збільшення припливу грошових ресурсів. І протекціоністські тарифи, використовувані державою для захисту національної промисловості від іноземної конкуренції. Вони роблять іноземну продукцію більш дорогою, чим аналогічну вітчизняну, котрої тому споживачі і віддають перевагу.
У міжнародній торгівлі режим найбільшого сприяння означає порядок, при якому рівень митних пошлин і інших зборів, стягнутих при імпорті товарів із країни, що користається таким режимом, не повинний бути вище аналогічних пошлин і зборів, що накладаються на товари будь-якої іншої країни. Те ж відноситься і до різним, зв'язаним з торгівлею формальностями і процедурам. Іншими словами режим найбільшого сприяння передбачає лише рівний з іншими торговими партнерами (не дискримінаційний) статус, а не які-небудь особливі претензії і пільги. Режим найбільшого сприяння представляється на взаємній основі, як правило в рамках двосторонніх і багатобічних торгових договорів і угод і є загальноприйнятою нормою в міжнародній торгівлі, зафіксованої в статуті ГАТТ "будь-яка країна, приєднуючи до угоди, зобов'язується забезпечувати дотримання принципів режиму найбільшого сприяння стосовно всіх інших його учасників".
Як правило, рівні митного обкладання всіх країн не залишаються незмінними, а міняються в залежності від ступеня міжнародного поділу праці, інтеграційних процесів і так далі. У цілому ж характерна тенденція (для розвитих країн, як приклад у розвитку) до поступового зниження митних податків. Так за останні 40 років їхній рівень знизився більш ніж на З/4.2. До загального для всіх країн формам регулювання зовнішньоторговельної діяльності відносяться нетарифні міри. Відповідно до прийнятого в ООН класифікації до них відносяться міри, спрямовані на непряме й адміністративне обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва. Сюди відносяться: ліцензування і контенгування імпорту, антидемпінгові і компенсаційні мита, імпортні депозити, так називані "добровільні експортні обмеження", компенсаційні збори, система мінімальних імпортних цін і т.п. Розглянемо основні з них більш докладно.