Регулювання міжнародних торгівельних відносин, передбачених угодою ГАТТ
Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні перешкод для її розвитку, її лібералізації грають міжнародні економічні організації. Одна з основних організацій такого роду - Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. і набрав сили в 1948 р. 31 грудня. 1995 р. ГАТТ припинила своє існування, модифікувавши у Всесвітню торгову організацію (ВТО).
ГАТТ - багатосторонню міжнародну угоду, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однієї з найбільших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягу світової торгівлі.
Діяльність ГАТТ здійснювалася за допомогою багатобічних переговорів, що поєднувалися в раунди. З початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів, результати яких привели до десятикратного скорочення середнього мита. Після 2-й світової війни вона складала 40%, у середині 9О-х років - близько 4%.
Генеральне угода з тарифів і торгівлі (General Agreement on Tariffs and Trade) - це багатобічний договір, що встановлює загального правила здійснення міжнародних торгових угод, прийнятих більш 100 державами.
Об'єктивна потреба міжнародного регулювання торгівлі за допомогою норм і правил з'явилася в післявоєнний період. Вона вилилася в підписання тимчасової угоди з питань тарифів і торгівлі (ГАТТ), що набрало сили 1 січня 1948 року.
ГАТТ використовує 3 фундаментальних принципи, за допомогою яких вона прагнути досягти своєї мети - лібералізації світової торгівлі.
Принцип недискримінації, виражений у так називаному застереженні про найбільше сприйтливих нації в ст.1 ГАТТ. Значення цієї угоди полягає в тому, що якщо в ході двосторонніх переговорів сторона, що договорює, представляє іншій стороні тарифні пільги, то, на такі ж пільги, у принципі, мають право всі інші договірні сторони.
Договірна сторона вправі використовувати тільки імпортні тарифи в тих випадках, коли це необхідно для захисту місцевої промисловості. Нетарифні міри, такі як кількісні обмеження (квоти) чи стандарти, що носять дискримінаційний характер стосовно імпортних товарів, у принципі заборонені.
Існує розвита система дозволу торгових суперечок.У реалізації цих принципів ГАТТ допускаються численні виключення, особливо на користь митних союзів і зон вільної торгівлі ст.24, при надзвичайних обставинах ст. 19, в інтересах країн, що розвиваються - ст.18 і ін.
У рамках ГАТТ вироблений механізм спостереження за реалізацією рекомендацій і рішень нарад експортерів.
Інституціональний апарат ГАТТ - містить у собі періодичні сесії, рада, що складається з представників держав-членів і секретаріат, розташований у Женеві.
Основне значення в діяльності ГАТТ має задача чи ліквідації скорочення митних податків. Постійна активна робота в цьому напрямку дозволила скоротити середню величину митних податків у промислово розвитих країн з 40-60% у 1945-1947р. до 3-5% до кінця 80-х років. Динаміку торгових переговорів щодо скорочення митних бар'єрів показує таблиця 1.
Одночасно зі зменшенням величин митних податків були досягнуті визначені успіхи в уніфікації правил і умов їхнього застосування. У "Кодексі по технічних бар'єрах у торгівлі", прийнятому в ході "Токіо-раунду", поставлена задача усунення дискримінаційного впливу стандартів і технічних бар'єрів у торгівлі, маркіруванні, сертифікації й іспиті товару. Найбільш важливим є угода про обмін інформацією, про пропоноване введення нових стандартів, технічних вимог, систем сертифікації. Новим моментом у діяльності ГАТТ стали переговори по лібералізації торгівлі послугами, що почалися на Уругвайському раунді.
Таким чином, ГАТТ - це породжений поточним ходом подій інститут який узяв на себе задачі національної організації і домігся загального визнання в півночі координації міжнародної торгівлі.