Стан та перспективи міжнародного співробітництва України в енергетичній сфері

Україна імпортує нафтопродукти з понад двадцяти країн світу. Значне зменшення поставок нафтопродуктів у 1999р. (імпортовано майже 1,75 млн. дизельного палива, що менше на 9% у порівнянні з 1998р., і 1,65 млн. т бензинів, що менше на 22% ніж у 1998р.) від традиційних постачальників - Росії, Білорусі та Литви - було компенсовано надходження нафтопродуктів з Латвії, Естонії, Румунії, Греції, Азербайджану. Вагоме зменшення надходжень з Росії є результатом загострення відносин із північним сусідом, підвищення нею тарифів на нафту та нафтопродукти і зростання цін на нафту на світовому ринку.

Досвід «аварійного» постачання нафтопродуктів з Азербайджану та Греції за підтримки азербайджанського президента та грецького мультимільйонера В.Вардінояніса для потреб українського агропромислового комплексу на протязі двох останніх років виявив їх неефективність. Так, наприклад, у червні 2000р. ціна азербайджанського мазуту перевищувала його ціну на українському ринку майже на 15%, що спричинило прийняття ВРУ пільгового режиму ввезення нафтопродуктів в Україну, внаслідок чого виникли проблеми з його реалізацією. Український оператор поставок «Укрнафтопродукт» внаслідок проблем з реалізацією палива постійно зривав його проплату. Збитки цього підприємства внаслідок курсової різниці, яка виникла, в основному, із-за накопичення боргів при продажу дизельного палива з Греції, у першому півріччі склали біля $20 млн.

Державна політика, яка базується тільки на встановленні особистих відносин між керівниками країн або урядів, і немає економічного підгрунтя, є неефективною. Це обумовлено, в основному, невідповідністю серйозних політичних поступок незначним економічним здобуткам і недовговічністю такої політики.

Минулого року найбільш показовим аспектом зовнішньоекономічної діяльності українських компаній, що займаються експортом нафтопродуктів, було його різке збільшення (в кілька десятків країн - від Багам та Віргінських островів до Бельгії та Ірландії). Експорт бензину минулого року перевищив 2 млн. т (у 1998р. експорт бензинів склав: прямі поставки - біля 200 т, з давальницької сировини - майже 10 тис. т), а мазуту - 2,3 млн. т (у 1998р. 1,1 млн. т). Основними країнами-імпортерами нафтопродуктів з України були Ірландія, Бельгія, Греція, Румунія, Велика Британія та деякі інші.

Зрозуміло, що реально ніхто не здійснював поставки нафтопродуктів на Багами. Кардинальне збільшення експорту нафтопродуктів минулого року і не було підтримкою вітчизняного виробника тому, що воно лише сприяло роботі оффшорних компаній і засвідчило низьку привабливість вітчизняного ринку для українських нафтопереробних підприємств.

У 2000р. створено більш-менш рівні умови для нафтотрейдерів (насамперед, після прийняття закону щодо заборони «перевізницької» діяльності компаній з іноземними інвестиціями, які мали пільги по оподаткуванню). І надалі державне втручання у роботу ринку нафтопродуктів має бути більш виваженим.

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА

За часи СРСР Україна була значним експортером електроенергії, але сьогодні ринки колишньої РЕВ втрачено. Експорт електроенергії до країн Центральної Європи сьогодні здійснюється при застосуванні недосконалих технічних схем, що мають низьку потужність, якість та надійність. Так за вісім місяців 2000р. ДП «Укрінтеренерго» експортувало лише 1,65 млрд. кВт годин електроенергії на суму $39 млн.Кардинальне збільшення експорту електроенергії з України можливе лише за умови об'єднання з європейською енергосистемою (UPTE/CENTREL). Це потребує як модернізації української енергосистеми (створення технічних можливостей для експорту та резервних потужностей, стабілізації роботи енергосистеми тощо), так і певної зовнішньоекономічної роботи в умовах жорсткої конкуренції та безперечного дотримання усіх вимог до учасників євроенергосистеми.

Важливим питанням для України є постачання ядерного палива, зберігання та переробка відпрацьованого палива, яке на 100% здійснюється Росією. Підписання міжурядових угод між Україною та США стосовно мирного використання ядерної енергії та кваліфікації ядерного палива для українських АЕС дозволяє після реалізації спільного проекту з американською компанією Westinghouse використовувати ядерне паливо інших країн. Цей проект разом з фінансуванням розробки ТЕО модернізації системи теплопостачання м.Харкова (Агентство розвитку та торгівлі США та деякі інші інвестори мають намір виділити $535 тис.) в рамках спільної україно-американської програми «Харківська ініціатива», попри їх важливість для України, не є достатньою компенсацією за відмову від «Бушерського проекту», навіть на думку американських експертів.