Стан та перспективи міжнародного співробітництва України в енергетичній сфері
За останні кілька років намітилися тенденції до зменшення обсягів транспортування енергоносіїв трубопровідним транспортом України внаслідок розробки Росією стратегії обходу української території.
Тривожним симптомом для України є заява президента Єврокомісії Р.Проді щодо будівництва газопроводу, яке має за мету зменшити проходження транзитного російського газу по українській території на 16 млрд. куб. м на рік, через Польщу та Словаччину з огляду на їх прагнення до ЄС. Підтримка цієї пропозиції керівниками окремих країн, чиновниками ЄС та менеджерами нафтових компаній свідчить про їхню занепокоєність діями України щодо несанкціонованого відбору російського газу. Це не має ніякого політичного підгрунтя і не є підтримкою «підступних» планів Росії. Тому, що, наприклад, минулого року (кінець листопаду 1999р.) внаслідок несанкціонованого відбору Україною російського транзитного газу, який призначався Туреччині, тиск газу в її трубопроводах впав на 40%. Наслідками цього стала зупинка трьох великих електростанцій, що призвело до масових відключень промислових підприємств у великих містах Туреччини.
В умовах жорсткої конкуренції перевізників відносно транзиту ефективна митна політика та суворе дотримання підписаних Україною міжнародних угод та договорів має сприяти залученню транзитних потоків.
Газопровідний транспорт. Газотранспортна система (ГТС) України є однією з найпотужніших у Європі після російської. Її щорічна пропускна спроможність становить 290 млрд. куб. м на вході ГТС та 170 млрд. куб. м на виході. Обсяги транзитного газу у 1999р. становили 119 млрд. куб. м.
Важливим напрямом співробітництва з Росією є розширення транзитної мережі експортування російського газу. Перспективними проектами, з точки зору збільшення пропускної спроможності ГТС, є будівництво компресорних станцій на магістральному газопроводі Торжок-Долина та будівництво газопроводу Тальне-Ананьїв-Ізмаїл. Виконання інвестиційних проектів щодо розширення ГТС дозволить збільшити транзит газу до Європи на майже 50 млрд. куб. м.
Для запобігання зменшення обсягів транзиту газу з Росії та у подальшому для збільшення його обсягів необхідно враховувати її інтереси щодо експлуатації української газотранспортної системи. Одним із варіантів такої спільної діяльності могло б стати створення транснаціональної газотранспортної компанії (з метою приватизації ГТС), до якої би увійшли: Україна (не менше 50% плюс одна акція), Росія та стратегічний інвестор. Наявність третьої сторони (нафтова ТНК) забезпечить: надходження коштів на реконструкцію і модернізацію; виключення можливості прийняття економічно недоцільних рішень з політичних міркувань; залучення українських підприємств та фахівців до міжнародних проектів; прозорість газового бізнесу та перехід на грошові розрахунки; підвищення рівня управління системою; зменшення енерговитрат при експлуатації системи; погашення боргів Росії за спожитий газ тощо.
Розширення української газотранспортної системи та її приватизація не вирішують повністю проблеми стабільного забезпечення України газом без диверсифікації джерел його надходження. Ця проблема є, по-перше, питанням налагодження нормальних стосунків з РФ для транспортування газу з Туркменістану, Казахстану та Узбекистану через російську територію. Без покращання відносин з Росією стабільні та економічно доцільні поставки газу з цих країн неможливі, попри підписання будь- яких угод з ними. По-друге, конче необхідним вже у найближчий час є створення міжнародних консорціумів для залучення коштів на фінансування великими нафтовими ТНК та світовими фінансовими донорами проектів транспортування газу в Україну з Норвегії (через Польщу), Ірану (через Вірменію, Грузію та Росію, або через Туреччину, Болгарію, Румунію), Азербайджану (через Туреччину), постачання зрідженого природного газу з Прикаспійських країн за умови отримання низькотемпературних технологій та обладнання. Україна самостійно не здатна реалізувати такі диверсифікаційні проекти внаслідок їх високої вартості.
Нафтопровідний транспорт. Довжина магістральних нафтопроводів складає близько 4 тис. км загальною потужністю з прийому нафти 125 млн. т на рік, по транзиту - 65 млн. т на рік; протяжність нафтопродуктопроводів - 4,5 тис. км. Загальні обсяги транзитного транспортування нафти стабілізувалися і в 1999р. склали майже 60 млн. т.Як відомо, ще минулого року Росія визнала за доцільне будівництво гілки нафтопроводу «Суходольная-Родионовская» в обхід України, що може зменшити обсяги транзиту нафти.
Постачання нафти на НПЗ України. Основними постачальниками нафти в Україну є Росія та Казахстан (у 1999р. для НПЗ України поставлено нафти: з Росії - 8,5 млн. т, з Казахстану - 1,37 млн. т). Обсяги поставок нафти з Казахстану залежать від квот, що виділяє Росія для транспортування через свою нафтопровідну систему. За вісім місяців 2000р. на НПЗ поставлено 4,8 млн. т нафти, що складає лише 56% від поставок минулого року (1,68 млн. т - власний видобуток, 2,09 млн. т - з Росії та 1,08 млн. т з Казахстану). Завантаженість нафтою українських НПЗ склала 13,5% проти 22% у минулому році.