Сучасні міжнародні кредитні відносини
Залежно від об'єктів кредитування міжнародні кредити поділяють на комерційні та фінансові.
Комерційний кредит - це первинна форма кредиту, в тому числі в зовнішній торгівлі, що називається також фірмо¬вим кредитом або кредитом постачальним, де позикова опе¬рація поєднана з купівлею-продажем товару, а рух позико¬вого капіталу - з рухом товарного капіталу. Саме тому ко¬мерційний кредит, який є найбільш "зв'язаною" формою кре¬диту, все ще досить широко використовується в міжнародній торгівлі, проте внаслідок обмеження фінансових можливос¬тей ця форма кредитування практично не використовується при взаємних поставках інвестиційних товарів, які призна¬чаються в основному для модернізації та реконструкції ви¬робництва, оновлення його технологічної структури.
Фінансовий кредит - це надання коштів у грошово-ва¬лютній формі: облігаційні позики, що розміщуються на міжна¬родному та національному ринках позикового капіталу за допомогою банків, можуть надаватись у валютах країни-кре¬дитора та країни-боржника, а також у третіх валютах.
Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кре¬диту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відно¬син. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, роз¬ширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансу¬вання відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акуму¬ляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.
Міжнародний ринок позикових капіталів не лише про¬довжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х р. у зв'язку з енергетичною кризою різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позико¬вого капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно ослаб¬ло. Криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до практичного витіснення їх з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. У зв'язку з цим з'явилися тенденції до сек'юритизації - переважан¬ня на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабли¬вими для представників промислове розвинутих країн.
Залежно від того, хто виступає кредитором, розрізняють кредити приватні, урядові та кредити міжнародних і реґіональних організацій, а також змішані.
Приватні кредити надаються приватними фірмами та банками і, в свою чергу, поділяються на фірмові та банківські.
Урядові кредити (міжурядові, державні позики) надають урядові кредитні установи.
Кредити міжнародних і реґіональних організацій мо¬жуть бути надані переважно через Міжнародний валютний фонд, структури Світового банку, Європейський банк рекон¬струкції і розвитку (ЄБРР), регіональні банки розвитку країн "третього світу" та інші кредитно-фінансові інститути. При¬чому МВФ та СБ виступають не лише як великі кредитори, а й як координатори міжнародного кредиту.Змішані кредити - це кредити, в яких беруть участь приватні підприємства, компанії і відповідні державні органи.
Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конку¬рентної боротьби з іншими країнами - експортерами капі¬талу. В останні десятиліття різко зросла "прив'язаність" кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Не¬рідко вся позика має бути використана для придбання то¬варів виключно в країні, що надає кредит.
Державна форма міжнародних кредитів, як правило, готує ґрунт для приватних інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов'язується з питанням надання пільг національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств в країні-позичальнику.
За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на виробничі і невиробничі.