Торговельно-економічне співробітництво України з ФРН

Протягом 1995-2000 рр. та першого півріччя 2001 р. Комісія ЄС здійснювала антидемпінгові, антисубсидійні та спеціальні розслідування стосовно 44 країн[6], у тому числі найбільше щодо імпорту з таких країн, як Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Венесуела, Республіка Індія, КНР, Малайзія, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Польща, Республіка Корея, Російська Федерація, Угорська Республіка та деяких інших. Була серед них і Україна. Результат антидемпінгових дій - прийняття рішення про попередній митний розгляд, зміну податку, припинення поставок відповідних видів продукції.

Разом з цим, як показав аналіз експортних цін на продукцію, що поставляли до ФРН та інших країн ЄС, в ряді випадків антидемпінгові розслідування розпочинали не через порушення Україною антидемпінгового законодавства. Це були суто протекціоністські заходи, спрямовані на захист ринку своїх країн, що підтверджують і незалежні європейські експерти. Однак з метою попередження можливих дій такого характеру з боку Європейської комісії та забезпечення розширення присутності продукції українських підприємств на ринку Німеччини, а також здійснення заходів, спрямованих на захист національного товаровиробника в антидемпінгових розслідуваннях, доцільно:

удосконалювати структуру українсько-німецької торгівлі, впроваджуючи нові форми торговельних зв'язків, зокрема виробничу кооперацію, співробітництво на компенсаційній основі та організацію спільних виробництв шляхом закупівлі ліцензій;

звернути увагу суб'єктів підприємницької діяльності різних організаційних форм і форм власності (які мають безпосереднє відношення до виробництва та реалізації чутливої до антидемпінгових розслідувань продукції на зовнішньому ринку) на необхідність вивчення і врахування ними цінових умов на різних секторах ринку як ФРН, так й інших країн ЄС.

Доцільно також на державному рівні приділяти більше уваги здійсненню контрзаходів та антидемпінгових розслідувань щодо постачань на український ринок окремих товарів європейського виробництва.Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Німеччиною регулює і регламентує відповідна договірно-правова база, що налічує близько 50 документів. Переважна більшість з них регулює відносини між нашими країнами в економічній сфері та включає як загальні обмежуючі угоди щодо розвитку торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, так і галузеві домовленості щодо специфічних питань співпраці в окремих галузях економічної діяльності.

Зокрема, з 1993 p. діє українсько-німецький Договір про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки та техніки, з 1996 p. набули чинності Угода про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій та Угода про уникнення подвійного оподаткування податків на дохід і майно.

Галузеві угоди охоплюють основні напрямки українсько-німецьких відносин у транспортних галузях, сільському господарстві та енергетиці. Договірно-правова база українсько-німецьких відносин сприяє реалізації стратегічних завдань української економіки шляхом надання з боку ФРН технічної допомоги нашій країні в підготовці кадрів, створенні ринкової інфраструктури, розвитку регіональної співпраці.

Велике значення для розвитку торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва між Україною та Німеччиною має діяльність двохсторонніх міжурядових комісій з питань торгово-економічного і науково-технічного співробітництва, інших постійно діючих інститутів, робота економічних форумів, виставок, презентацій. Важливим механізмом регулювання проблем двосторонніх економічних відносин та розширення партнерських стосунків між країнами є українсько-німецька коопераційна рада, завдання якої - розширення перспектив для поглиблення українсько-німецького співробітництва в енергетичній галузі, сільському господарстві, промисловості, туризмі та інших сферах.

Слід зазначити, що в 2001 р. було посилено інтенсивність переговорного процесу між обома країнами в напрямку поглиблення двохстороннього торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, вирішення окремих проблемних питань. Важливою подією стало проведення в липні 2001 p. у м. Одесі шостого засідання українсько-німецької коопераційної ради, в процесі роботи якої були розглянуті актуальні питання українсько-німецького співробітництва, в тому числі щодо розв'язання проблем, пов'язаних із заборгованістю українських підприємств перед ФРН, проаналізовано стан і перспективи співробітництва у сферах двохсторонньої торгівлі, підтримки малого та середнього бізнесу, виставкової діяльності.