Поняття та структура світового ринку

3) кваліфікацією трудових ресурсів;

4) соціально-економічними факторами виробництва та торгівлі продо¬вольчими товарами.На початку 90-х років у країнах ОЕСР сільськогосподарське вироб¬ництво складає 2,5% ВВП, у Латинській Америці - 10%, у Східній Азії -22%, Південній Азії - 33%, в Африці - 34%. Число економічно активного населення, зайнятого в сільському господарстві промислове розвинутих країн становить 6%, в країнах, що розвиваються - 60%. Аграрний харак¬тер економіки, низький рівень механізації виробництва, експортна спе¬ціалізація на культурах тропічного та субтропічного землеробства зумо¬влюють залежність країн, що розвиваються від світового ринку продо¬вольства. В більшості цих країн сільськогосподарські товари в загальній структурі товарного експорту коливаються від 50 до 100%. Нестабільність та обмеженість валютних надходжень від експорту тропічних товарів не¬гативно впливає на покупну спроможність аграрних країн Африки, Азії, Америки. Висока зовнішня заборгованість ускладнює оплату імпорту продовольства країн третього світу. Відставання темпів зростання вироб¬ництва продовольчих товарів /1-2%/ від швидких темпів збільшення насе¬лення /3-4%/ загострює продовольчу проблему країн, що розвиваються, де за оцінками експертів ФАО 00Н, 800 млн. чоловік хронічно недоїдають та голодують.

У промислово-розвинутих країнах високо механізовані інтенсивні системи виробництва продовольства забезпечують високі темпи його ро¬звитку /2-3%/, які випереджують збільшення темпів зростання населення /1%/, що веде до накопичення експортних ресурсів продовольчих товарів, насичення місцевим продовольчих ринків.

Циклічність агропромислового виробництва відбивається на кон’юнктурі світових цін на продовольчі товари, на прибутках фермерів. В умовах надвиробництва продовольчих товарів наприкінці 80-х на початку 90-х років в’ялий попит на них на внутрішніх ринках веде до пошуків зовнішніх ринків збуту, пожвавлення зовнішньої торгівлі, яка розвивається високими темпами /5-7% в рік/. У випадку накопичення надлишків продовольчих товарів використовують¬ся експортні субсидії для стимулювання їх вивозу на світові ринки. Для обмеження доступу імпортних товарів на свої ринки застосовується си¬стема протекціонізму - підвищення мита на увіз продукції, введення нетарифних заходів - квотувань увозу, ліцензування, вибіркове оподаткуван¬ня, мінімальні імпортні ціни, антидемпінгові та компенсаційні засоби, вве¬дення санітарних норм, "добровільне обмеження експорту" країнами по¬стачальниками. Субсидіювання експорту часто приводить до зниження цін на світовому ринку, може використовуватись для захоплення сег¬ментів товарних ринків у конкурентній боротьбі.

Для зменшення надлишків продовольчих товарів на внутрішніх ринках і підтримування доходів фермерів країни ОЕСР виплачують гро¬шові субсидії виробникам за скорочення посівів зерна, зменшення .по¬голів'я тварин, вводять квотування виробництва товарів, здійснюють за¬купки продукції за гарантованими цінами для державних продовольчих резервів.

Країни, що розвиваються, як правило, не можуть субсидіювати на¬ціональне виробництво та експорт сільськогосподарських товарів через обмеженість фінансових ресурсів.

СВІТОВИЙ РИНОК ПОСЛУГ

Світовий ринок послуг — це система міжнародних відносин обміну, які існують на основі міжнародного поділу праці та ін¬ших форм міжнародних економічних відносин, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні види послуг.

Послуга — це продукт праці, створений в результаті угоди, про купівлю-продаж, якому іманентні властивості товару, але у якого відсутня уречевлена форма.

Передумови та умови розвитку світового ринку послуг:

— прискорення розвитку процесу міжнародного поділу праці, який призводить до виникнення нових видів діяльності;

— иауково-технічний прогрес;

— ускладнення виробництва;

— насичення ринків товарами;