Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі

б) кваліфікаційна іноземна інвестиція — це іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути менше суми, еквівалентної: 100 тисячам доларів США — для банків та інших кредитно-фінансових установ; 50 тисячам доларів США — для решти підприємств (організацій) у разі здійснення внесків у вигляді будь-якого рухомого чи нерухомого майна і мільйон доларів США для банків; 500 тисяч доларів США — для решти підприємств.

Остаточним результатом спільної з іноземним партнером діяльності є підписання засновницьких документів. До них належать договір або угода про створення спільного підприємства, статут. Зазначені документи враховують цілі створення, рід його діяльності, правовий статус як юридичної особи. У них фіксуються дані про учасників підприємства, розміри структури статутного фонду, функції і порядок вищого виконавчого і контрольного органів спільного підприємства, а також порядок розподілу продукції матеріально-технічного постачання, умови праці працівників підприємства, строки дії договору і порядок його розірвання. Особливе місце в опрацюванні питань про створення спільного підприємства і вибір найбільш ефективного варіанту проекту належить ТЕО, яке складають до підписання засновницьких документів. Нині не існує офіційного документу, який затверджував би порядок і типову форму розробки ТЕО. У цьому документі має бути приведене повномасштабне глибоке дослідження трьох найважливіших питань: ринку передбачуваної для випуску продукції (послуг) — як зовнішнього, так внутрішнього, цін на продукцію (послуги) і тенденції їх зміни, витрат виробництва цієї продукції - за елементами і в порівнянні — на внутрішньому і зовнішньому ринках. На базі цього дослідження вирішують питання про можливість реальної роботи підприємства і його валютної самоокупності. Даний процес базується на діючому законодавстві, відображає логіку, яка склалася, і порядок аналітико-організаційних робіт.

Первинною метою створення спiльних підприємств в Українi було залучення передових технологiй, прогресивного досвiду органiзацiї i управлiння виробництвом, iноземного капiталу, диверсифiкацiї експорту, збiльшення запасiв ВКВ за рахунок зростання експорту i замiщення iмпорту. Нинi вже можна порiвняти пiдсумки роботи дiючих СП з очiкуваними вiд цiєї дiяльностi результатами. Кiлькiсть спiльних підприємств на територiї України має тенденцiю до зростання.

Головним гальмом для успішної діяльності спільних підприємств є політична невизначеність і юридична нестабільність прийнятих законодавчих актів. Більшість західних інвесторів у зв’язку з цим займають вичікувальну позицію і тільки деякі з них ідуть на "експерименти", наштовхуючись і долаючи значні перешкоди, які можна згрупувати за такими ознаками:

- юридичні — це визначення частки участі іноземного капіталу в статутному фонді підприємства;

- система ліцензування експортно-імпортних операцій;- відсутність чітко сформульованої державної стратегії спільного підприємства;

- економічно застаріла структура управління виробництвом;

- безконкурсність вибору проекту спільного підприємства;

- незбалансованість матеріально-речових зв'язків;

- постійний дефіцит будь-якого виду товару і послуг;

- організаційні - неоперативність системи звітності;

- монополізм у виготовленні того чи іншого товару, що приводить до втрати інтересу в його реалізації;

- недостатня система маркетингу виробленої продукції.

Але іноземних інвесторів привертали й привертають увагу такі фактори, як невибагливість споживачів, можливість у цьому зв'язку продовжити використання товарів і технологій, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними.

Залучаючи іноземний капітал у спільні підприємства, національний партнер бажає: