Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі

Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного балан¬су світового господарства.

Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства пер-важало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка зни¬зиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться ролі ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.

Основні постачальники енергоносіїв знаходяться в Азії (країни Перське: затоки, а також Китай); в Англо-Америці (США і Канада); в Північній Євразі; (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан, Туркменістан, Узбеки стан, Казахстан). В Європі краще забезпечені енергоносіями Великобританія, ФРН, Польща, Норвегія. Основними ж споживачами є СІЛА, Канада в Північній Америці, провідні країни Західної та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед краї; СНД - Росія та Україна.

Не всі країни мають власні енергоресурси. Цілком ними забезпечені тільки США, Росія, Китай, Великобританія, Канада, Австралія. Досить велика група країн покриває потреби власним паливом частково, наприклад, ФРН, Україна, Польща, Індія, Аргентина, Мексика, ПАР та ін. Але чимало з-поміж промислове розвинутих країн і таких, що практично не мають своїх енергоресурсів. Це Японія, Італія, Шве¬ція, Республіка Корея, не кажучи вже про малі промислове розвинуті країни світу.

Провідною галуззю енергетики є нафтова промисловість. Трива¬лий час у другій половині XX ст. економіка Європи, США та Японії розвива¬лась за рахунок дешевої нафти, видобуток якої в країнах, що розвиваються, кон¬тролювався нафтовими транснаціональними корпораціями. Але після створення в 1960 році Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК*), що взяли видобуток і продаж нафти в свої руки, ера «дешевої нафти» минулася, нафтовим монополіям довелося ділитися прибутками. До того ж ускладнилися умови видобутку. Наф¬тодобувні фірми працюють у дедалі менш освоєних районах, значна частина нафти видобувається на морському шельфі, часом на великих глибинах. Політична нестабільність і конфлікти, особливо на Близькому Сході, також до¬дають проблем у нафтовому бізнесі.

Видобуток нафти в 1990-2004 роках становив 3,5 млрд тонн на рік. У геогра¬фи нафтової промисловості вже десятки років провідним є регіон низького Сходу, на який припадає 1/4 світового видобутку нафти. Найбільше її видобувають у Саудівській Аравії (щорічний видобуток коливається в межах по-над 400 млн тонн), Ірані (до 200 млн тонн), ОАЕ, Іраку, Кувейті. Майже 1/5 видобутку дають країни Північної Америки: США (понад 350 млн тонн), Мексика, Канада. Зберігає значення нафтова промисловість СНД, де із понад 400 млн тонн видобутку 9/10 припадає на Росію. Серед країн Європи вирізняються Норвегія та Великобританія; в Азії - Китай (понад 170 млн тонн) та Індонезія; в Африці - Нігерія, Лівія, Єгипет, Алжир; в Південній Америці - Венесуела.

Основні потоки нафти ідуть з Близького Сходу в Японію та США: з Країн Латинської Америки - в США, з Південно-Східної Азії - в Японію; з Африки - в Європу. Знизився вивіз нафти з Росії, паливне господарство якої переживає кризу.

Значення природного газу в енер¬гобалансі світу різко зросло в другій половині XX ст. (2,2 трлн м3). Найбільший видобуток мають країни СНД (36 % світового), зокрема Росія і Туркменістан; США (1/4 видобутку), а також Нідерланди, Великобританія, Нафтовий термінал Норвегія в Європі; Канада в Америці; Індонезія та країни Перської затоки в Азії, Алжир в Африці.

Вугільна промисловість - найстаріша серед паливних галузей. Во¬на базується на величезних запасах вугілля, що є в світі, покриває майже 1/3 по¬треб світу в енергоносіях. У 2003 році було видобуто 3,5 млрд тонн вугілля в пе¬рерахунку на кам'яне. За останні десятиліття різко змінилася географія видобут¬ку. Понад 1/3 вугілля світу дає Китай, 1/4 - США, близько 1/6 - країни СНД, де основні потужності мають Росія, Україна та Казахстан. Понад 250 млн тонн вугілля видобуває Індія, а Австралія, ПАР та Польща мають показники, близькі до цього. Торгівля вугіллям порівняно невелика, вивозять в значних розмірах йо¬го тільки США, Австралія, ПАР, Польща, Росія, Казахстан та Канада,Електроенергетика. Рівень розвитку електроенергетики - один з найваж¬ливіших показників науково-технічного прогресу. Обсяги виробництва електро¬енергії та її виробництво на душу населення опосередковано визначають еко¬номічний потенціал та економічний рівень розвитку тієї чи іншої країни. У 1994 році світове виробництво електроенергії перевищило 12 млрд кВт • год, 2/3 її виробляється на теплових (ТЕС), 1/6 - гідравлічних, 1/6 - на атомних елек¬тростанціях. Теплові станції використовують як паливо переважно вугілля та мазут, оскільки нафта та газ більш цінні енергоносії. Будівництво ТЕС порівняно де¬шеве, але несприятливим є екологічний вплив - забруднення атмосфери та тепло¬ве забруднення. Гідроелектростанції, навпаки, дорогі в будівництві, але дають де¬шеву енергію, їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів, які зосереджені в гірських районах Азії та азіатської частини СНД, Північної та Південної Амери¬ки, екваторіальної Африки.