Інструменти зовнішньоторговельної політики. Економічні проблеми включення України в світове господарство. Міжнародний комерційний арбітраж в Україні

Усі торгові перешкоди, за винятком мита, охоплюються понят¬тям нетарифні торгові перешкоди. Контингенти є тільки формою нетарифних торгових перешкод, які виділяються разом з митом через їх гласність як інструмент державного впливу на торгівлю. Крім контингентів є ще багато інших нетарифних торгових пере¬шкод, які також уже давно використовуються як інструмент зов¬нішньоекономічної політики. На відміну від мита і контингентів вони перешкоджають торгівлі в більш чи менш прихованій формі, вплив їх важко оцінити кількісно. Часто вони є побічним наслідком заходів, що провадяться з іншою метою, наприклад підвищення стандартів охорони здоров'я, безпеки чи охорони навколишнього середовища.

Найважливішими нетарифними торговими перешкодами поряд з кількісними обмеженнями виступають:

надання всіх видів субвенцій вітчизняним підприємствам та га¬лузям економіки, що беруть участь у міжнародній конкуренції;

введення певного податкового регулювання на користь вітчиз¬няних галузей економіки, які підпадають під вплив міжнародної конкуренції;

так звані технічні торгові перешкоди, які встановлюються через національні норми та інші технічні нормативи;

забезпечення переваг вітчизняним продавцям при розподілі дер¬жавних замовлень;

встановлення правових нормативів, які перешкоджають торгівлі;

певні методи визначення митної вартості та митного оформлення, що відступають від міжнародних норм, наприклад адміністративні акти щодо ввізних документів, упаковки чи маркування.Правові та управлінські розпорядження, що перешкоджають тор¬гівлі, називають також адміністративними торговими перешкода¬ми. Приховані нетарифні торгові перешкоди дійсні сьогодні для біль¬шої частини світової торгівлі як найсуттєвіша перешкода для вільного товарообміну. Оскільки за численними міжнародними договорами, зокрема ГАТТ-СОТ, мито і контингенти як інструмент торгової полі¬тики значною мірою втратили своє значення, то приховані нета¬рифні торгові перешкоди залишаються єдиним інструментом впли¬ву на торгівлю. Це явище дістало назву "неопротекціонізм".

Організаційні засади зовнішньоекономічної політики визначаються національними законодавчими актами, міжнародними правилами і звичаями, а також спеціальними міжнародними угодами та різноманітними актами міжнародного права. Оформлення цього правового порядку на національному рівні та його формування на міжнародному рівні через укладання відповідних міжнародних угод і вступ до відповідних міжнародних організацій та договорів є та¬кож завданням зовнішньоекономічної політики.

2. Економічні проблеми включення України в світове господарство

Потрібні якісні зміни: збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі експорту; підвищення ефективності експортних операцій; відновлення присутності на традиційних ринках і розширення торгових плацдармів на нових напрямках; нарешті, удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Товарна структура українського експорту наводить на смутні міркування про невиліковність «скривленого» генетичного коду української економіки, закладеного ще в радянські часи. Домінуючі експортні позиції займає металопродукція (44% експорту), мінеральні продукти і хімія (22%), тоді як машинобудування складає всього 12%.

Більш того, за 1995—2001 р. структура експорту товарів помітно погіршилася: частка металопродукції збільшилась на 8%, а машинобудування — скоротилася на 7%.

Порівняння із сусідами з Центральної і Східної Європи явно не на нашу користь. По - перше, експорт сировини і товарів з низькою доданою вартістю з України в 4—10 разів перевищує аналогічний показник для Чехії, Угорщини і Польщі. По-друге, експорт продукції українського машинобудування в 2—5 разів нижче, ніж із країн Центральної Європи. Але ж ще в 1995-м частка продукції машинобудування в структурі експорту України складала 19%, Словаччини — 18,8%, Польщі — 21,1%.