Інструменти зовнішньоторговельної політики. Економічні проблеми включення України в світове господарство. Міжнародний комерційний арбітраж в Україні

Зміст

1. Інструменти зовнішньоторговельної політики3

2. Економічні проблеми включення України в світове господарство5

3. Міжнародний комерційний арбітраж у Україні7

4. Науково-технічна політика в Україні9

5. Аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності в Україні11

Література15

1. Інструменти зовнішньоторговельної політики

Інструментами зовнішньоекономічної політики називають тіль¬ки ті політико-економічні інструменти, які призначені для ціле¬спрямованого безпосереднього впливу на зовнішньоекономічні опе¬рації. Вони можуть поділятися на торгово-політичні та валютно-політичні інструменти. До перших належать ті, які впливають на реальні характеристики міжнародного обміну товарами. Найваж¬ливішими торгово-політичними інструментами є мито, континген¬ти та інші нетарифні торгові обмеження.

Мито є найдавнішим інструментом торгової політики. В цілому його розглядають як податок, який держава накладає на товар, якщо він перетинає державний кордон або кордон митної зони, Відпо¬відно до напряму товарних потоків розрізняють ввізне, вивізне та транзитне мито. Найбільше економічне значення має сьогодні ввізне мито. Вивізне мито накладають лише деякі країни, насамперед на аграрні продукти і сировину.

Раніше мито слугувало насамперед фіскальним цілям — форму¬ванню державних доходів. Історично воно належить до найстарі¬ших джерел доходів держави. Однак мито є не тільки джерелом доходів держави, а й так званою тарифною перешкодою торгівлі. Нарахування мита штучно підвищує ціну товарів при переміщенні їх через кордон, що впливає на попит і пропозицію. Мотиви нара¬хування мита сьогодні такі:

для формування доходів держави (так званий фіскальний мо¬тив);

для коригування рівноваги платіжного балансу;

для захисту вітчизняних товаровиробників (класичний аргумент захисного мита);

для захисту вітчизняних робочих місць.

Незалежно від того, з яких мотивів країна хоче встановити мито, вона має при цьому враховувати те, що торгові партнери, які через введення цього мита понесуть збитки, з свого боку, відреагують застосуванням так званого відповідного мита.

Якщо мито діє на зовнішню торгівлю опосередковано, через ціни на товари, що продаються, держава може здійснювати також без¬посередній вплив за допомогою контингентування імпорту або екс¬порту товарів. Контингенти — це кількісні і(або) вартісні обмежен¬ня ввезення або вивезення певного товару, що вводяться на певний період. Реалізується контингентування через імпортні та експортні квоти, які можуть бути генеральними, груповими та індивідуальни¬ми і поширюватись відповідно на всі країни, групу країн чи якусь окрему країну. Якщо торговий партнер певної країни йде через переговори "добровільно" на обмеження свого експорту в цю краї¬ну, то говорять про так званий договір добровільного самообме¬ження.

На практиці імпортні квоти мають більше значення, ніж експорт¬не контингентування. І навпаки, імпортне мито має багато переваг над імпортними контингентами, тому що кількісні обмеження приз¬водять до підвищення ціни імпортних товарів, а користується цим експортер, одержуючи більший прибуток. Водночас імпортне мито поповнює бюджет держави-імпортера.