Україна у системі світогосподарських зв'язків

Вирішення завдань ефективної участі нашої держави у системі світогосподарських зв'язків вимагає максимально повного використання нею сприятливих цінових ніш світового ринку і диверсифікації структури її експорту на користь динамічних про¬дуктів. Підвищенню доходності зовнішньоекономічних операцій та зростанню еконо¬міки України на якісно новій основі сприятимуть як переорієнтація її експортної діяль¬ності на так звані "динамічні продукти" у традиційних галузях, так і освоєння принци¬пово нових видів продукції у галузях, які формують прогресивні технологічні уклади.

Як бачимо, ситуація у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні вимагає докорінних змін. Виробництво вітчизняної продукції, конкурентоспроможної на світо¬вому ринку за якісними параметрами, зумовлює необхідність впровадження прогре¬сивних технологій і постійного оновлення виробничого асортименту. Крім того, для включення України до процесів міжнародного поділу праці на рівноправних засадах доцільно розвивати виробничо-технічні системи, сумісні з тими, що лежать в основі траєкторії техніко-економічного розвитку країн-лідерів. Важко не погодитися з С. Ю. Глазьєвим, який стверджував, що недорозвинутість базових виробництв V техно¬логічного укладу веде до вилучення частини національного багатства країни внаслі¬док нееквівалентного обміну з технічно розвинутими країнами.

ІІ. Експортний потенціал України: моделювання та довгостроковий прогноз

1. Моделювання експортного потенціалу України

Моделювання макроекономічних процесів (макроекономічне моделювання) вже декілька десятиліть викорис¬товується як інструмент аналізу, імітації та прогнозування економічних процесів у державних та недержавних уста¬новах багатьох країн. Найважливішою метою моделюван¬ня є оцінка впливу на економіку зовнішніх та внутрішніх факторів, а також обґрунтування управлінських рішень.

Звернімо увагу на те, що роцесний підхід в управлінні — явище не нове. Його виникнення відносять до фази «школи наукового уп¬равління підприємствами», що виникла на початку XX ст. у СІІІА в зв'язку із кризою перевиробництва. На нашу думку, досягнення пере¬моги у конкурентній боротьбі (як на мікрорівні, так і на міжнародних ринках) тільки за рахунок виваженої цінової політики в сучасних умо¬вах є неможливим. Реалії говорять про те, що на сучасній світовій арені виграє той, хто найшвидше реагує на зміни в навколишньому середо¬вищі та максимально до них адаптується. Така швидка реакція може бути забезпечена, зокрема, впровадженням процесного управління.

Стандарт ISO 9000:2000 визначає процес як сукупність взаємоза¬лежних і взаємодіючих видів діяльності, що перетворюють входи у ви¬ходи, які становлять цінність для споживача. У цьому визначенні під процесом можна розуміти будь-яку діяльність, що використовує певні ресурси (фінансові, матеріальні, людські, інформаційні) для перетво¬рення вхідних елементів у вихідні. Процес включає одну або більше зв'язаних між собою процедур або функцій, які спільно реалізують певне завдання (зазвичай у рамках організаційної структури). Він мо¬же виконуватися в межах однієї організаційної одиниці, охоплювати кілька одиниць або навіть кілька різних організацій.

Одним з ключових аспектів управління є моделювання процесів. Під час моделювання процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості України ми поставили такі основні цілі:

отримати простий та зрозумілий опис процесу «as is»;

визначити поточні проблеми, що наявні у процесі;

визначити шляхи подолання існуючих проблем та побудувати мо¬дель «to be»;

запропонувати на основі аналізу переваг та недоліків побудованих

моделей пріоритетні напрями переходу від моделі «як є» до моделі

«як має бути».

Згідно з поставленими цілями моделювання процесу формування експортного потенціалу обробної промисловості було побудовано мо¬делі «як є» («as is») та «як має бути» («to be»).