Сутність і види міжнародної міграції робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Умови й особливості розвитку міжнародного бізнесу в У

посилилась, зокрема, у 2004 p., коли Кіпр майже вдвічі випередив Німеччину та

Нідерланди (779,2 до 441,4 та 463,9 млн. дол. США відповідно), а його інвестиції

сягнули 72% від американських (рекордним щодо цього став 2003 р. - 75,47%).

Загалом же інвестиції лише з чотирьох найпотужніших офшорних зон протягом аналізованого періоду становили від 16 до 23% усіх прямих іноземних інвестицій в українську економіку, тобто частка всіх офшорних зон в обсягу ПП ще більшою. Візуальне падіння частки офшорних інвестицій у 2002-2003 pp. пояснюється винятково неповнотою статистичних даних, оскільки «відставання» частки попередніх років на 2-4% легко нівелюється поправкою на не включені ці роки до переліку Ліхтенштейну та Швейцарії (частки у попередньому періоді 7 та 4,4% відповідно)

Водночас варто звернути увагу і на те, що ряд країн, які традиційно (актуються як «не офшорні» (зокрема, Нідерланди та Великобританія), передбачають суттєві пільги для зареєстрованих у них іноземних компаній, а отже, їм також притаманні певні елементи «офшорності». Тому на підставі проведеного аналізу (водиться констатувати орієнтацію значної частини іноземних інвесторів в Україні і відмивання коштів та певні фінансові зловживання.

Тож хибне уявлення про те, що саме іноземний інвестор принесе із собою цивілізовані правила» бізнесу, що у кінцевому підсумку призведе до оздоровлення економіки, є одним із найшкідливіших стереотипів української (і взагалі будь-якої пострадянської) економіки. У 1996 р. одне з європейських інформаційних агентств провело дослідження надійності іноземних компаній, які пропонують співпрацю в країнах СНД, і виявило, що лише 15% з них мають стійкі фінансові показники у себе на батьківщині, становище 44% нестійке, а 22% - переслідуються кредиторами.

Цей феномен пояснюється тим, що серйозний «цивілізований» інвестор при денні бізнесу надає перевагу «цивілізованому» середовищу, тому його прихід в економіку може бути швидше наслідком, аніж причиною оздоровлення економіки, гой час як невизначеність в економіці та недосвідченість вітчизняних підприємців неминуче приваблюють в Україну схильних до зловживань інвесторів.Водночас не можна заперечувати той факт, що у багатьох випадках директори великих українських підприємств проявляють абсолютну безвідповідальність у виборі партнерів та інвесторів. Показовим є приклад українського металургійного комбінату (потенційної ТНК), який відвантажив для іноземної фірми, реквізити якої виявилися вигаданими, ціле судно труб на умовах післяплати. В іншому випадку українське підприємство протягом року м разів відвантажувало продукцію іншій фірмі без жодної оплати.

Останній приклад ілюструє, що збитки українських підприємств далеко не завжди є причиною чийогось шахрайства. Однак, звичайно ж, не можна не брати і до уваги зловживання іноземних партнерів чи інвесторів. Так. у 1999 при спробі експансії української компанії на німецький ринок із застосуванням стратегії пасивного експорту вона отримала від німецької фірми Indiana Import&Export GmbH пропозицію щодо закупівлі великої партії продукції з післяплатою. Залучені фірмою експерти виявили, що компанія-імпортер ще у 1995 р. була виключена з німецького Торговельного Регістру через неплатоспроможність (тобто - збанкрутувала); лише вчасно наведені довідки врятували українську компанію від втрати товару.

Ще більшою є імовірність ускладнень при співпраці українських підприємств з представництвами іноземних компаній. Визначальною особливістю представництва є відсутність у нього державної реєстрації на території країни функціонування. У зв'язку з цим виникає кілька можливостей для зловживань. По-перше, для створення представництва немає потреби у його державній реєстрації (а отже, - і у перевірці документів), отож ніщо не заважає створювати в Україні представництва неіснуючих корпорацій поряд з реальними ТНК. Цим шляхом пішли, наприклад, розповсюджувачі різноманітних харчових добавок та косметичних засобів. Па жаль, зловживання у цій сфері не обмежуються рівнем дрібних комівояжерів (кожен з яких представляє неіснуючу американську, канадську чи будь-яку іншу корпорацію). Показовим є приклад придбання українською нафтотрейдовою компанією восени 1997 р. у російському представництві американської ТНК Chemay Resources Inc великої партії палива за передоплату. Фахівці встановили, що реєстрацію материнської компанії Chernay Resources Inc було відмінено у США ще 15 липня 1997 р. на підставі непогашеного нею у грудні 1996 року позову на суму 444 тис. дол. США.

Слід зазначити, що ділові стосунки з представництвом будь-якої ТНК невигідні для українських підприємств ще й тим, що українські арбітражні суди не мають права розглядати позови до відповідачів, не зареєстрованих в Україні (а саме до цієї категорії належать представництва). Тому юридично неможливо подати в Україні позов до представництва іноземної ТНК навіть за умови явного невиконання нею договірних зобов'язань. При цьому повноваження представництва (як і повноваження окремих посадових осіб) завжди можуть бути «відкориговані» в інтересах материнської компанії. Оскільки зміни в статуті не мають жодної прив'язки до умов договору, то постфактум мова завжди може зводитися до перевищення представництвом повноважень при укладанні договору, що автоматично робить договір необов'язковим для виконання з боку ТНК.