Особливості макроекономічної ситуації в Україні 1998-2000 рр

Всі ці факти підтверджують необхідність корекції теоретичних і фактичних початків реформування в Україні.

Ми запозичаємо західну ліберальну модель без її антимонопольного регулювання і соціального захисту, прагнемо до економічного зростання без інновацій і великого виробництва, ідейно підтримаємо підприємництво і структурну перебудову без фінансового капіталу, впроваджує ринкове господарство без його головного атрибута - грошей. У цьому корінь проблем пропорційного розвитку сфери реальної економіки і фінансового сектора.

Тепер перейдемо до третього парадокса розвитку економіки України, який тісно пов'язаний з розвитком фінансового сектора. Цей парадокс - монетарна політика. Виникає питання: в чому ж суть цього парадокса? Відповідь: його суть - у відсутності всупереч очікуванням, позитивного впливу монетарної політики, що проводиться на ринкову середу.

У чистій теорії взаємозв'язок між макроекономічними індикаторами полягає в дотриманні двох пропорцій: рівновага між інвестиціями і заощадженнями, а також рівновага попиту і ліквідність грошовою масою. Кількісно їх співвідношення визначаються процентними ставками і коливанням цін. У економіці України монетарна політика породила ′′криве дзеркало′′.

Темпи економічного зростання по Дж.М.Кейнсу виражаються розмірами інвестицій, які приходять на одиницю ВВП.В нашій країні ця залежність не працює, оскільки національні заощадження неухильно меншають, відповідно знижується міра їх конвертації в інвестиції. Чисті заощадження в останні роки не перевищують 0,2-0,3% ВВП. Плюс до цього ж неврівноваженість між заощадженнями і інвестиціями поєднується з масовими чинниками переважного використання інвестиційних ресурсів на спекулятивні цілі, а розрив між пропозицією і попитом на гроші виявляється в кризі неплатежів.

Високі процентні ставки перешкоджають інвестиційній активності. Так, в 1999 році ставка рефінансування становила 45% при річному індексі інфляції в 19%. Закономірним було б мати в такій ситуації реальну ставку процента на рівні 25-26%, а фактично середньозважена ставка по кредитах становила 57,7%.

Постійний дефіцит кредитних ресурсів пояснюється рівнем монетаризації ВВП. На кінець 1999 року в Україні цей показник становив 17,6%(в країнах Східної і Центральної Європи стартовими для реформ були рівні показників 30-35%, а нормативними вважаються 60-70%.

Співвідношення об'єму ліквідних коштів з грошовою масою також характеризується хронічною неврівноваженістю. У цьому випадку вирішальним чинником є низька норма прибутку обробляючої промисловості і сільського господарства.

Потрібно зазначити, що монетарні обмеження визначаються станом фінансового сектора економіки - державних фінансів і банків.

У банківському секторі, незважаючи на окремі приклади високопрофесійного управління і ефективної діяльності, положення справ критичне.

При всіх розмовах про вдалу грошову реформу, антикризове управління фінансовими потоками, банківський капітал не перевищує 1/8 середніх рівні держав Центральної і Східної Європи. Рівень депозитів становить тільки 9,9% до ВВП проти 53% в розвинених країнах. Строкові депозити, як база кредитної політики, становлять лише 3,6% до ВВП. Саме тому питома вага кредитів в ВВП не перевищує 10% в порівнянні з 70-100% в нормальних ринкових системах.

Систематизація парадоксів розвитку української економіки не вичерпуються тільки вище за перерахованими проблемами, а саме - корекцією наукової концепції економічної трансформації, тупиками функціонування реального сектора і фінансів.

Для подальшого розвитку і виходу з кризи, в якій ми зараз знаходимося, нам як ніколи необхідна цілеспрямована, чітка і конструктивна економічна стратегія. Також необхідна нова постановка проблеми економічного зростання, але досягнення її неможливе без зваженої інвестиційної політики, яка заснована на реальних можливостях внутрішніх заощаджень, яке зробить реальним збільшення ВВП на 20%.

Весь цей шлях треба пройти без повторення минулих помилок, ми повинні спиратися на нові ідеї і підходи, які ми виробимо самі, а не будемо копіювати у благополучних сусідів. [5.c8]