Фіскальна політика держави

дажу мали б залишитися незмінними. Але покупці у разі такого

зростання ціни не залишаються нейтральними - їх природною

реакцією стає скорочення попиту. Компроміс між інтересами по-

купців та продавців буде досягнуто у точці Е2. Нехай їй

відповідають ціни не у 12, а, скажімо, у 10.5 одиниць, тобто

на 1.5 одиниці вище, ніж початкова ціна. У ціні 10.5 місти-

ться 3 одиниці акцизного збору. Втрати покупців від впровад-

ження акцизу становить 10.5 - 9 = 1.5 (адже раніше вони пла-

тили 9, а тепер 10.5 одиниць). Втрата продавців сягає:

9 - (10.5 - 3) = 1.5 одиниць (адже раніше вони отримували з

одиниці продажу виручку 9 одиниць, а після впровадження акци-зу - 7.5 одиниць). Отже, втрати від акцизного податку (на

графіку вони зображені площею - NЕ2Е1) розподіляються між по-

купцями (споживачами) і продавцями (виробниками).

Можливість поповнити бюджет за рахунок збільшення опо-

даткування на перший погляд видається досить очевидною. Але в

реальності це виявляється не зовсім так. Кожна "данина", у

якій би формі вона не стягувалась, зменшує зацікавленість у

продуктивній діяльності. Помічено, що до певної межі оподат-

кування в оподаткованого (підприємця чи робітника) існує

зацікавленість у нарощуванні зусиль; після досягнення цієї

межі така зацікавленість зменшується і поступово сходить

нанівець. Отже, намагаючись збільшити податкові надходження

за рахунок збільшення податкових ставок або акцизів, швидко

досягається така межа, коли може зменшитись податкова база -

отримувані доходи або обсяги реалізації. Наслідком такого