Фіскальна політки держави (Бюджетно-податкова політика)
G = -------- = - --------- = - 80.
1/(1-c') 1/(1-0/8)
Отже, в даному випадку подолання інфляційного розриву
вимагає скорочення державних закупівель на 80 одиниць.
Якщо ж надмірні державні витрати втілились у соціальних
трансфертах, то для аналогічних розрахунків користуються
іншим мультиплікатором:
c' 1-c' 0.2
Gt = - Y : ----- = - Y * ---- = - 400 * --- = - 100
1-c' c' 0.8
Отже, для скорочення інфляційного розриву соціальні
трансферти треба скоротити на 100 одиниць.
Порівняння впливу двох елементів державних витрат
засвідчує, що вплив соціальних трансфертів є слабшим. Звідси
висновок: більш ефективним засобом обмеження інфляції є ско-
рочення державних закупівель.
Іншим фіскальним засобомобмеження інфляції є збільшення
податків. При цьому споживання зменшується на ту саму величи-
ну, на яку збільшуються податки. Обгрунтованим є припущення,
що під впливом зростання податків люди намагаються зберегти
попередні рівні споживання за рахунок скорочення заощаджень.
Отже, гранична схильність до споживання повинна зрости. Нап-
риклад, нехай вона збільшиться з 0.8 до 0.85. Щоб відповісти
на питання, як треба збільшити податки, щоб скоротити вироб-
ництво на 400 одиниць, доцільно застосувати мультиплікатор