Теорія попиту на гроші і підтвердження їх українською дійсністю
Повернення після грошової реформи на рівень так званої “докритичної точки інфляції”, завдяки чому темпи зростання грошової маси стали випереджати рівень інфляції, позитивно вплинуло на динаміку монетизації ВВП. Уже в І кварталі 1997 р. її рівень підвищився порівняно з ІУ кварталом 1996 р. майже на 45% і продовжував повільно зростати протягом наступних кварталів.
В цілому за 1997 р. рівень монетизації ВВП сягнув 13,9% і зріс порівняно з 1996 р. на 12,1%.
На краще змінювались й інші складові монетарної політики – знижувалась ціна коштів на грошовому ринку, полегшувався доступ до кредитних ресурсів, стабілізувався валютний курс гривні, активізувалася капіталізація доходів населення, зростали централізовані валютні резерви тощо.(Табл. 3)
Таблиця 3. Динаміка окремих складових монетарної політики в України.
Намітилася стійка тенденція до уповільнення процесу зростання вкладів населення у комерційних банках – зі 130,0% у ІУ кварталі 1996 р. до 110,3 у І кварталі 1998 р. Ця тенденція негативно впливає на розвиток економіки, оскільки послаблює основне внутрішнє інвестиційне джерело – заощадження населення. Певну роль у скороченні заощаджень населення у банках та в цінних паперах відіграє недостатнє зростання, а то й зменшення обсягів номінальних та реальних доходів населення. Проте ключовою його причиною є подальше розчарування у спроможності держави забезпечити реальну економічну стабільність, перебороти економічну та фінансову кризу, довго утримувати сталість національних грошей і достатню стабільність банківської системи. Ці фактори підживлюють інфляційні очікування , недовіру до кредитних ( в тому числі банківських) установ, спонукають спрямовувати заощадження у національну готівку, а потім – у вільно конвертовану іноземну валюту.На тлі тривалого скорочення заощаджень та вкладень у цінні папери відбувалося інтенсивне накопичення залишків наявних грошей у населення . У 1997 р. приріст їх збільшився порівняно з 1996 р. на 55,5%. Переважна частина цього приросту припадає на перші три квартали. У ІУ кварталі обсяг його був незначним – у 12.4 раза меншим, ніж у ІІІ кварталі 1997 р. А в І кварталі 1998 р. залишок наявних грошей у населення навіть дещо зменшився. Однією з причин такого зменшення наявних грошей у населення є падіння загального обсягу доходів населення. У такій ситуації посилюються інфляційні очікування та процес “втечі” заощаджень в іноземну валюту.
Продовжує зменшуватись рівень відсоткових ставок за кредитами, наданими клієнтам – із 75,1 у середині жовтня 1998 року до 46,8 % на початок січня 1999 року та на міжбанківському ринку – з 92,3 у другій декаді жовтня до 25,1 % річних на початок 1995 р. Знизились процентні ставки за депозитами на міжбанківському ринку – з 88,1 до 28,3 % річних на початок 1999 р.
Останнім часом спостерігається зменшення попиту на гроші як засіб платежу при одночасному зростанні попиту на гроші як засіб заощаджень, тобто формується важлива антиінфляційна тенденція ( широкі гроші (М3) у реальному вимірі зростають). Розглянемо динаміку грошової маси за агрегатом М3:
Табл.1. Динаміка грошової маси (М3) (1.01.1998 = 100%).
Широкі можливості для збільшення попиту на національні гроші відкриються з розвитком малого та середнього бізнесу. Зростання виробництва товарів та послуг у сфері малого та середнього бізнесу зумовить додаткову потребу в касових залишках грошей. Ця потреба зростатиме й тому, що розвиток малого бізнесу активізує фінанси сімейних господарств, -- вони відчують зацікавленість і сенс у нарощуванні сімейних заощаджень. А процеси формування заощаджень та інвестування у межах окремих підприємств малого бізнесу тісно переплітаються, що надає їм високої ефективності та дієвості. Це істотно розширить економічне підгрунтя для додаткової емісії грошей Центральним банком та зростання емісійного доходу держави без інфляційних наслідків.
Висновки.
Отже, згідно з монетаристською теорією попит на гроші (MD = kPY =PY/ V) величина попиту на гроші залежить від трьох факторів: абсолютного рівня цін, реального обсягу виробництва та швидкості обертання грошей. Кейнсіанці розглядають попит на гроші як функцію двох змінних величин. За інших рівних умов збільшення номінального доходу викликає збільшення попиту на гроші, зумовлене існуванням транзакційного мотиву і мотиву обережності. Також, знову за інших рівних умов , зниження норми позичкового відсотка збільшує попит на гроші, обумовлений існуванням спекуляційного мотиву. Можна стверджувати, що наша регресійна модель за емпіричними даними для України підтвердила цей підхід.