ОСОБЛИВОСТІ РИНКІВ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

1.Ринки факторів виробництва.

2.Попит на ресурси в умовах конкурентного ринку.

3.Попит на ресурси в умовах недосконалої конкуренції.

1. Ринки факторів – це специфічні ринки, де, на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, а з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними (похідними) по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших (ціни і обсяги факторів) визначаються станом других (обсягами продукції).

Аналіз функціонування ринків факторів виробництва здійснюється за тими ж принципами, що і ринків продукції. З урахуванням типу ринкової структури досліджується, як формується попит на фактори (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція факторів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію. Розгляд взаємодії попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на фактори виробництва, а також вплив державної політики на стан цих ринків.

Структура ринку певного фактора виробництва пов’язана із особливостями рішень, які приймаються фірмами і домогосподарствами щодо цін і обсягів факторів на ринках.

2. Найменш важкий метод визначення попиту на ресурс полягає в міркуванні, що фірма діє (купує) якийсь певний ресурс на ринку із конкуренцією, а також продає свою продукцію на конкурентному ринку. Простота даної ситуації полягає в тому, що в умовах конкуренції фірма продасть стільки продукції, скільки вона вважатиме необхідним при існуючій ринковій ціні. Фірма реалізує таку незначну частину загального об’єму продукції, що ніяк не впливає на ціну товару.

Аналогічно на ринку ресурсів конкуренція означає, що фірма купує такий невеликий об’єм загальної пропозиції ресурсу, що придбана фірмою кількість ресурсу ніяк не впливає на ціну.

Попит фірми на фактори визначається попитом споживачів на ринках готової продукції, тому попит на фактори виробництва називається вторинним попитом. Ресурси задовольняють потреби споживачів не прямо, а через виробництво товарів і послуг.

Стабільність попиту на любий ресурс залежить від 1) продуктивності ресурсу при створенні товару та 2) ринкової вартості, чи ціни товару, який створений за допомогою даного ресурсу. Тобто, ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товарів, високооцінюваний суспільством, буде користуватися більшим попитом.

Роль продуктивності та ціни продукту при визначенні ціни на ресурс можна відобразити за допомогою таблиці 1.

Попит на ресурс: реалізація продукту в умовах чистої конкуренції.

Таблиця 1.

Припустимо, фірма придбає один змінний ресурс – працю – для свого заводу. Для спрощення даної ситуації, припустимо, що зменшення граничного продукту починається з першим нанятим робітником.

В колонці 4 маємо дані про ціну продукту, так як відомо, що похідний попит на ресурс залежить не тільки від продуктивності даного ресурсу, але і від ціни на продукт, який вироблений із даного ресурсу. Бачимо, що ціна є постійною, в даному випадку дорівнює 2 дол., тому що ми беремо до уваги існування конкурентного ринку. Помноживши дані колонки 2 на дані колонки 4 маємо загальний доход в колонці 5. Із цих даних легко визначити граничний продукт в грошовому виразі (ГПГВ) – приріст загального доходу в результаті застосування кожної додаткової одиниці змінного вводимого фактора виробництва (в даному випадку - праці).

Цифрові дані ГПГВ – колонки 1 і 6 – показують значення попиту фірми на працю, згідно із правилом використання ресурсів.