Теорія споживчого вибору
Корисність товару має дві властивості: 1) вона є різною для різних людей, оскільки залежить від смаків і вподобань. Наприклад, конкретна телевізійна програма (лялькова вистава) може давати неоднакове задоволення чи корисність для різних членів сім'ї. Якщо діти будуть надзвичайно задоволені, дивлячись цю програму, то дорослі можуть нудьгувати, бо віддають перевагу серйозним фільмам чи політичним програмам; 2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин. Наприклад, тепле пальто взимку і влітку, ліки для здорової та хворої людини, парасолька під час дощу і за доброї погоди.
Теорія корисності має певний недолік. Ще ніхто на практиці не винайшов методу для відносного визначення корисності (ступеня задоволення) від споживання благ. Наявні показники цього зробити не можуть. Індивідуальний споживач має свою підсвідому оцінку корисності, що не виявляється назовні. Проте з метою наочності економісти допускають, що ступінь задоволення можна виміряти, і називають одиницю виміру — ютиль (від англ. utility — корисність). Вважається, що кожний товар має певну кількість ютилів (u), або певну кількість одиниць корисності чи задоволення. Ця уявна одиниця вимірювання є лише зручним навчальним прийомом, який дає змогу у кількісному аспекті аналізувати поведінку споживача на ринку. Залежно від кількості ютилів, тобто одиниць корисності товару розрізняють граничну, загальну і середню корисність.
Гранична корисність, закон спадної граничної користностіГранична корисність (МU) — це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена), згідно з яким при споживанні кожної додаткової (наступної) одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується. Наприклад, перший калькулятор принесе вам більше задоволення, ніж другий чи третій. Так самоі перший телевізор, і автомобіль, і перша порція морозива тощо.
Поспостерігаємо за поведінкою особи, яка споживає протягом дня сім невели¬ких яблук. Нехай споживання першого яблука приносить задоволення в 10 ютилів друге яблуко теж смачне і його додаткова корисність становить 9 ютилів, третє яб¬луко має додаткову корисність 7 ютилів і т.д. Як бачимо, споживання кожного наступного яблука зменшує гра¬ничну корисність, яка при споживанні шостого яблука досягає нульового зна¬чення, а при споживанні сьомого перехо¬дить у некорисність, тобто шкоду для ор¬ганізму людини. Показовим прикладом практичного використання дії закону спадної граничної корисності є послуги ресторану у вигляді "шведського столу", де ви платите вхідні і можете вибирати страви, які хочете та скільки хочете. Од-нак підраховано, що фізично здорова лю¬дина не може з'їсти більше, ніж на суму установленої ціни вхідних, хіба що на шкоду своєму здоров'ю.
Кількість і загальна корисність споживання яблук
Крива граничної корисності.
Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву граничної корисності.
Крива граничної корисності прямує зверху вниз зліва направо і показує змен¬шення граничної корисності у міру збільшення кількості спожитих яблук. Закон спадної граничної корисності передбачає, що усі решта чинників, такі як дохід, смаки і вподобання, є постійни¬ми величинами. Загалом цей закон по¬ширюється на абсолютну більшість то¬варів, хоча є і винятки. Це антикваріат, колекціонування марок чи монет, алко¬голь, додаткові сигарети тощо.
Загальна й середня корисність
Загальна корисність (ТU) — це корисність, яку отримує спо¬живач від використання товару загалом. Наприклад, від спо¬живання усіх семи яблук. Загальна корисність є звичайною сумою усіх граничних корисностей. Якщо гранична ко¬рисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загаль¬ної Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься.
Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву загальної корисності.
Крива загальної корисності.