РИНОК ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ

Колонки 2 і 5 таблиці 1 показують, що при 5 одиницях продукції ціна продукту – 122 дол. – переважає середні валові витрати – 94 дол. Економічний прибуток складає 28 дол. на одиницю продукції; тоді валовий економічний прибуток складе 140 дол. (5*28). Також порівнюючи колонки 3 і 6 можна прийти висновку, що монополіст на правильному шляху, так як при 5 одиницях продукції валовий доход не просто переважає валові витрати, а саме при 5 одиницях монополіст отримає максимальний економічний прибуток.

Сукупна виручка (СВ) монополіста визначається за такою ж формулою, як і для конкурентної фірми, а саме СВ=Ц*К, де Ц- ціна, К – кількість, але ціна в цьому випадку не є незмінною, а залежить від обсягу попиту. Виручка буде визначатися за формулою:

СВ = а * К – б * К2

Тоді середня і гранична виручка складає:

Середня виручка = а – б * К = Ц,

Гранична виручка = а – 2 * б * К

4. 1. Ціна, об’єм виробництва і розподіл ресурсів - монополіст вважає, що продавати менший об’єм продукції і призначати вищу ціну вигідніше, ніж зробив би це конкуруючий товаровиробник, тому що різниця між КП і ДП менш важлива в умовах чистої монополії, ніж в умовах чистої конкуренції. При чистій конкуренції входження чи вихід гарантує, що економічні прибутки будуть нульовими в довготерміновому періоді. Але при чистій монополії бар’єри перешкоджують ліквідації в ході конкуренції економічних прибутків новими фірмами.

Максимізуючий прибуток об’єм виробництва монополіста має своїм результатом недорозподіл ресурсів; монополіст вважає вигіднішим обмежити випуск і, відповідно, використовувати менше ресурсів.

2. Витрати, які несе монополіст на одиницю продукції, можуть бути або більшими, або меншими, ніж витрати з якими зустрічається фірма в умовах чистої конкуренції.

Тому, слід розглянути декілька міркувань:Ефект масштабу: фірма повинна бути великою, по відношенню до ринку, з метою того, щоб ефективно виробляти продукцію (при низьких витратах на одиницю продукції). Тобто у монополій є можливості виробляти дешевшу продукцію за рахунок того, що монопольна фірма має більші площі і може ефективніше розподіляти ресурси.

Х-неефективність – має місце тоді, коли фактичні витрати фірми для любого об’єму виробництва більші, ніж мінімально можливі витрати (фірма може стати в’ялою, менеджери можуть розслабитися або працювати собі в кишеню, і т.д.). В той час, коли при чистій конкуренції зі сторони конкурентів постійно існує давка, фірма не може розслабитись.

Витрати, пов’язані із збереженням монополії: ще одна причина, яка може викликати більші витрати і більшу втрату ефективності. Фірма може піти на великі витрати з метою збереження монопольної влади (теле і радіокомпанії можуть витратити значні суми на легальні платежі, “обробку” членів уряду, рекламу – ці витрати нічого не добавлять до об’єму виробництва, проте збільшують фактичні витрати).

3. Науково-технічний прогрес: монополіст має більше ресурсів, ніж конкурент для того, щоб розвивати науковий прогрес, проте в монополіста невисокі стимули до розробки нової технології, тому що відсутність конкурентів означає, що немає автоматичного стимулу до науково-технічного прогресу на монополізованому ринку. Для чого монополісту щось придумувати нове, якщо він і так займає монопольне становище, тобто він пануючий в галузі. Тому монополіст може навіть приховувати нові розробки. Отже, монополія зачасту гальмує НТП.

Існує два контраргументи по цьому питанню: 1. НПТ – засіб пониження витрат на одиницю продукції, і таким чином, збільшення прибутків. 2. Науково-дослідницька робота і технічні нововведення можуть бути одним із бар’єрів для входження в галузь, тому монополіст повинен продовжувати добиватися успіху в цій області або стати жертвою нових конкурентів.

4. Розподіл доходу: підприємницька монополія сприяє нерівності в розподілі доходу. Завдяки своїй ринковій владі монополісти призначають більш високу ціну, ніж зробила би це чисто конкурентна фірма з такими ж витратами; монополісти здатні обкладати “особистим податком” споживачів і, таким чином, отримувати значні економічні прибутки. Ці прибутки розподіляються нешироко, так як власність на капітал розподілена в руках невеликої кількості власників з самими високими доходами. Власники монопольних фірм прагнуть збагатитися за рахунок іншої частки суспільства.