РИНОК ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ
5. Нечесна конкуренція. Вступ нових конкурентів чи усунення конкурентів-суперників може бути здійснено внаслідок агресивних жорстоких дій. (наприклад, обливання брудом продукції, давка на постачальників ресурсів та банків, переманювання ведучого персоналу, різке зниження цін, з метою того, щоб довести до банкротства конкурентів – багато з цих аспектів є не законними).
2. Візьмемо, наприклад, монополіста, який має контроль над патентами і сировиною, йому не грозить створення державою регулюємої комісії – тобто має ідеальне становище для панування на ринку. Чистий монополіст буде оприділювати об’єм виробництва максимізуючи прибуток, виходячи із своїх витрат і попиту.
Крива попиту монополіста представляє собою криву галузевого попиту, так як чиста монополія – це ціла галузь. Згадаймо, що крива галузевого попиту має спадний характер. Це ілюструється колонками 1 і 2 таблиці 1.
Існує три причини спадної кривої попиту монополіста:
1. Ціна перевищує граничний доход. Спадна крива попиту означає, що чиста монополія може збільшувати свої продажі, тільки призначаючи більш низьку ціну на одиницю своєї продукції. Більше того, той факт, що монополіст повинен понизити ціну, щоб підняти рівень продаж, являється причиною того, що граничний доход стає менший ніж ціна (середній доход) для кожного рівня випуску, крім першого. Причина полягає в тому, що зниження ціни буде стосуватись не тільки додатково проданої продукції, але і також всіх інших одиниць продукції, котрі б могли бути реалізовані по більш високій ціні.Таблиця 1.Згідно таблиці 1 бачимо, що граничний доход від другої одиниці продукції складає 142 дол., а не дорівнює її ціні – 152 дол., тому, що ціна повинна бути знижена на 10 дол. в порівнянні з ціною першої одиниці, щоб збільшити продаж з 1 до 2 одиниць. Таким чином, щоб продати 3 одиниці, фірма повинна понизити ціну з 152 до 142 дол. Отримуємий в результаті граничний доход буде дорівнювати тільки 122 дол. – збільшення на 142 дол. валового доходу за рахунок продаж третьої одиниці за вирахуванням 10 дол. із цін перших двох одиниць продукції. Саме тому, це являється причиною, яка пояснює значення граничного доходу в колонці 4 таблиці 1 нижче ціни продукції в колонці 2 для всіх рівнів виробництва, за виключенням першого. Так як граничний доход - це приріст валового доходу, пов’язаний з кожною додатковою одиницею продукції, спадні значення граничного доходу означають, що валовий доход буде зростати все помалішими темпами, як це показано в колонці 3, таблиці 1 (по ціні 142 дол. фірма може продати більше продукції, тобто, 4 одиниці, ніж по ціні 132 дол., тобто 3 одиниці).
2. Той, що диктує ціну. Друга особливість спадної кривої попиту монополіста: там, де кожен об’єм виробництва пов’язаний з деякою особливою ціною, монополіст неодмінно опреділює ціну, вирішуючи який об’єм продукції випустити. Монополіст одночасно вибирає і ціну і об’єм виробництва. В колонках 1 і 2 таблиці 1 відображено, що монополіст може продати тільки об’єм продукції в 1 одиницю по ціні 162 дол., тільки об’єм продукції в 2 одиниці по ціні 152 дол. за штуку і т.д.
Проте, це ще не означає що монополіст “вільний” від ринкових сил у встановленні ціни і що покупець знаходиться повністю під владою монополіста. Згідно із спадною кривою попиту монополіст не зможе продати більший об’єм продукції по високій ціні.
3. Цінова еластичність. Згідно із попередніми темами, коли попит еластичний, зменшення ціни буде збільшувати валовий доход (сукупну виручку), а коли попит нееластичний, падіння ціни зменшить валовий доход.
Отже, монополіст ніколи не вибере таку комбінацію ціна – кількість, при якій валовий доход (сукупна виручка) зменшиться (граничний доход буде від’ємним). Перед монополістом тепер стоїть питання: яку певну комбінацію ціни і кількості вибрати? Цей вибір залежить не тільки від попиту і даних про граничний доход, але також і від витрат.
3. Колонки 5, 6, 7 таблиці 1 відображають дані про витрати монополіста.
Прагнучий до прибутку монополіст використовує ту ж логіку, що і прагнучий до прибутку конкурент. Він буде виробляти кожну наступну одиницю до тих пір, поки реалізація забезпечуватиме більший приріст валового доходу, ніж збільшення валових витрат. Тобто, фірма буде нарощувати виробництво продукції до такого об’єму, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам.
Порівняння колонок 4 і 7 таблиці 1 показує, що максимізуючий прибуток випуск складає 5 одиниць; п’ятий виріб буде останньою одиницею продукції, граничний доход якої переважає її граничні витрати. Отже монополіст призначить ціну в 122 дол., так як по вищій ціні він дану кількість продукції не продасть.