Теорія витрат
LMC < LAC— підприємства зменшуються.
LMC > LAC — підприємства збільшуються.
LMC =LAC — коли ІАС постійні або мають мінімальне значення.
4.
Термін «прибуток» використовують для позначення різниці між виторгом фірми та її витратами. В економічній науці та господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.
Економічний, бухгалтерський і нормальний прибуток
Економічний прибуток — це різниця між загальним виторгом і загальними витратами
Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальним виторгом і явними витра¬тами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчис¬лення враховують лише грошові платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.
Нормальний прибуток – це той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Це плата за виконання підприємницьких функцій. Можна також сказати, що це дохід, який власник фірми міг би отримувати, вклада¬ючи свої ресурси в інше діло, використовуючи власні ресурси поза своєю фірмою.
За нульового економічного прибутку фірма покриває усі свої витрати – явні і неявні. Фірма із ЕР = 0 є такою, що отримала нормальний прибуток (NР), який покриває частину неявних витрат фірми. Коли фірма не може повністю покрити економічні витрати, її власники прагнутимуть кращого альтернативного викори¬стання ресурсів поза межами фірми.
Нормальний прибуток має бути достатньо високим, щоб наявні фірми зали¬шились у цій галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не могли увійти в цю галузь. Нормальний прибуток відображає неявну статтю витрат.
Нормальний прибуток є частиною загальних економічних витрат фірми, плата виробнику чи менеджеру за те, щоб не допустити відпливу ресурсів із даної галузі в іншу Будь-який надлишок над загальними економічними витратами економічним прибутком. Економічний прибуток не входить у витрати, бо це дохід, отриманий понад загальні витрати фірми.Прибуток – це основний показник ефективності роботи підприємства. Проте абсолютні розміри прибутку не є достатньою підставою для характеристики якості цієї роботи. Величина прибутку, що отримує підприємство, залежить (за інших рівних умов) від обсягу виробництва, на який впливає чимало чинників. Тому якість роботи підприємства визначають за відносним показником, який відобра¬жає ступінь прибутковості стосовно того чи іншого фактора виробництва. Таким показником є рентабельність.
Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.
Рівень рентабельності часто називають нормою прибутку. Цей відносний по¬казник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств.
Крім рентабельності підприємства, для виявлення ефективності виробництва ок¬ремих речей обчислюють рентабельність продукції. Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.
Приклад 1. Загальний виторг фірми становить 50000 гривень. Грошові витрати – зарплата найманих працівників і вартість придбаної сировини та матеріалів – дорівнюють 30000 гри-вень. Різниця між виторгом і явними витратами у сумі 20000 гривень становить бухгалтерський прибуток. Власник фірми раніше був найманим робітником і отримував за рік 10 тис. гривень. Це – неявні витрати у вигляді втраченої заробітної плати. Для організації власного діла він використав 20000 гривень своїх заощаджень. Утім він міг покласти їх у банк і от¬римувати 10% річних, що становило б 2000 гривень за рік. Ці 2000 гривень є неяв-ними витратами (втрата процента). Для залучення капіталу саме сюди, а не в інший проект, власник капіталу має отримати цей утрачений дохід (нормальний прибуток). Якщо із загального виторгу вирахувати явні та неявні витрати, в тому числі нормальний прибуток, то залишиться економічний прибуток у сумі 8000 гривень. Отож: Приклад 2. Для глибшого з'ясування суті економічного та розрахункового при¬бутку розглянемо таблицю. У ній подано спрощений розрахунок прибутків і збитків підприємства.