Теорія витрат
Трудомісткими є галузі видобувної промисловості. В них питома вага витрат на заробітну плату становить майже 50%.
Капіталомісткі — це галузі, у структурі витрат яких висока питома вага амортизації (електроенергетика, нафтодобувна промисловість).
Для визначення витрат використовують їх класифікацію за калькуляційними статтями. Така класифікація відображає склад витрат залежно від місця їх виникнення і виробничого призначення. Аналіз калькуляційних статей дає змогу виявити за рахунок яких джерел можна реально скоротити витрати на одиницю продукції.
Фірма може володіти деякими ресурсами, які вона використовує у виробничо¬му процесі. Це, наприклад, капітальні блага, управлінські навички власника (власників) фірми, частина або всі фінансові ресурси тощо. Оскільки ці ресурси є власністю виробника, то платежі за їх використання мають неявний характер, їх прямо не оплачують. Такі витрати називають неявними, або неоплачуваними. Для визначення своїх економічних витрат фірма повинна обчислити у грошовому ви¬раженні неявні витрати і додати їх до бухгалтерських витрат.
Приклад. Власник невеликого фермерського господарства працює 40 годин на тиж¬день, обробляючи свої 20 га землі. Упродовж року фермер наймав кількох робітників, яким він виплатив 8000 гривень зарплати. Він також узяв по¬зику в банку в розмірі 30000 гривень на придбання техніки та іншого ре¬маненту. Виплата процентів за позику становить 5000 гривень. Первинна вартість техніки і реманенту становить 100 000 гривень, а їх річна аморти¬зація – 20 000 гривень. Нинішня ринкова вартість техніки – 80000 гри¬вень. Бухгалтерські розрахунки, зроблені в кінці року, містять інформацію про явні витрати фермера, які наведено у стовпчику 2 таблиці.Підприємець оцінює інформацію, представлену бухгалтером. Проте його також цікавлять економічні витрати. Для визначення економічних витрат на ведення підприємства потрібно оцінити неявні витрати і додати явних витрат, визначених бухгалтерським способом. Для підприємця альтернативою роботі на власній фермі є можливість працювати агрономом в агрофірмі. Він підрахував, що міг би заробити там за рік 5000 гривень працюючи 40 годин на тиждень. Фермер міг би також здати свої 20 га землі в оренду і отримувати ренту. Припустімо, що річна орендна плата з цієї землі становить 300 гривень за гектар. Працюючи фермером, він відмовляється від можливості отримати 6000 гривень орендної плати за свої 20 га землі.
І нарешті, ринкова вартість техніки і реманенту фермерського госпо¬дарства становить 80000 гривень. Пам'ятаємо, що фермер повинен повер¬нути банку 30000 гривень. Якби фермер продав свою техніку і виплатив банківську позику, у нього залишилося б ще 50 000 гривень. Він міг отри¬мувати 10% цієї суми, вклавши її, скажімо, в банк. Утрачений процент на власний капітал становить, отже, 5000 гривень щорічно.
Підсумувавши всі неявні та явні витрати, отримаємо економічні вит¬рати на ведення фермерського господарства за рік. Як видно із стовпчика З таблиці, загальні економічні витрати за рік становитимуть 61 000 гривень, що значно більше від бухгалтерських витрат (45 000 гривень). От¬же, тепер можна визначити неявні витрати. Вони становлять 16 000 гри-вень (61 000 - 45 000).
Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, тобто вит¬рати, що здійснюються відповідно в короткостроковий та довгостроковий періоди.
Короткостроковий період – це проміжок часу, надто короткий для заміни вироб¬ничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наяв¬ного устаткування. У цьому періоді виробничі потужності підприємства незмінні. Проте обсяг продукції, який виробляють, можна змінити, використовуючи більші або менші кількості праці, металів та інших ресурсів. Виробничі потужності у короткостроковому періоді можна також застосовувати менш або більш інтенсивно.
Довгостроковий період – це проміжок часу, достатньо тривалий для того, щоб фірма могла змінити обсяг усіх використовуваних ресурсів, у тому числі виробничих потужностей.
Наприклад, якби заводу «Електрон» потрібно було найняти ще 50 робітників або навіть цілу робочу зміну, то це було б короткостроковим коригуванням. Про¬те якби виникла потреба добудувати ще одне крило до заводського цеху і встано¬вити там додаткове устаткування, це було б уже довгостроковим коригуванням.
Короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються один від одного кон¬цептуально, а не за тривалістю. У галузях легкої промисловості зміна виробничих по¬тужностей може відбутися і за одну добу. Малі підприємства можуть збільшити свої виробничі потужності за кілька днів. Проте у важкій промисловості для цього потрібні роки.