ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА
Почнемо з розгляду виробничих витрат, які можна зобразити ізокостними лініями фірми. Ізокостна лінія включає всі можливі комбінації робочої сили та капіталу, які можна придбати за даного рівня сумарних витрат.
Для того, щоб з’ясувати який вигляд має ізокостна лінія необхідно пригадати сумарні витрати Вт на виробництво певного обсягу продукції, які задані сумою витрат фірми на працю та капітал:
Вт = w L + r Кап.
Для кожного можливого рівня сумарних витрат рівняння відображає окрему ізокостну лінію. Наприклад, на малюнку 3 ізокостна лінія Вт0 ілюструє всі можливі комбінації ресурсів, які купуються за рахунок витрат Вт0.
Переписавши рівняння сумарних витрат у вигляді рівняння для прямої лінії здобудемо:
Кап = Вт/r – (w/r)LЗ цього випливає, що величина нахилу ізокостної лінії Кап./L = -(w/r) – це співвідношення рівня заробітної плати і орендної вартості капіталу.
Припустимо, ми прагнемо виробляти певний обсяг продукції Q1. Як це можна зробити за мінімальних витрат? Розглянемо виробничу ізокванту фірми на рис. 3. Проблема полягає в тому, щоб вибрати на ньому точку яка б мінімізувала сумарні витрати. На рис. 3 наведено розв’язання цієї задачі. Припустимо, фірма повинна витрати на ресурси суму Вт0. Проте, за цю суму не можна придбати таку комбінацію ресурсів, яка б дозволила фірмі досягти обсягу продукції Q1. Цього обсягу, проте, можна досягти за рівня витрат Вт2, використовуючи або Кап2 одиниць капіталу та L2 одиниць праці, або ж Кап3 одиниць капіталу та L3 одиниць праці.
Фактично ізокостна лінія Вт1 є найнижчою ізокостною лінією, яка уможливлює виробництво обсягу продукції Q1. Місце дотику ізокванти до ізокостної лінії – точка А - інформує нас про вибір ресурсів, який мінімізує витрати.
Для довгострокового періоду характерною є лінія експансії (розвитку) фірми – яка ілюструє найдешевші комбінації праці та капіталу (двох ресурсів), якими можна скористатися для виробництва кожного з обсягів продукції в довгостроковому періоді, коли обидва виробничі ресурси можуть змінюватися.
4. Багато фірм виробляють більше як один вид продукції (птахофабрика – птицю та яйця), також фірми вироблять продукти, що ніяк між собою не пов’язані.
Крива трансформації продуктів має від’ємну величину нахилу, оскільки, щоб одержати більше одного виду продукції, фірма має відмовитися від деякої кількості другого продукту. Наприклад, фірма, що спеціалізується на виробництві автомобілів виділяє менше ресурсів на виробництво тракторів.
Загалом, економія на масштабах має місце тоді, коли рівень одночасного виробництва однієї фірми перевищує рівень виробництва, якого можуть досягти дві різні фірми, кожна з яких виробляє один продукт (за однакових обсягів ресурсів виробництва для обох фірм). Якщо рівень об’єднаного виробництва нижчий від того, якого можуть досягти окремі фірми, то наслідок її процесу виробництва - перевитрати на масштабах. Це може статися, якщо робітники, що виробляють кожен із продуктів, стояли на заваді один одному, або якби виробництво одного із продуктів якимось чином входило б в суперечність з виробництвом іншого.
Межу, до якої існує економія на масштабах, можна також визначити, досліджуючи витрати фірми. Якщо комбінація ресурсів, якою користується одна фірма, дає більше продукції від того, що можуть виробити дві окремі фірми, виробництво обох продуктів цій одній фірмі коштуватиме дешевше, ніж двом незалежним фірмам. Щоб визначити ступінь, до якої існує економія на масштабах, нам слід задатися питанням, яку кількість витрат у процентному відношенні зекономлено при спільному, а не окремому, виробництві двох (чи більше) продуктів. Рівняння вказує на ступінь економії на масштабах (МШ), що вимірюється як економія витрат:
де Вт (Q1) – витрати на виробництво обсягу продукцї Q1, Вт (Q2) – витрати на виробництво обсягу Q2, а Вт (Q1,Q2) – витрати на виробництво обох обсягів продукції. (При можливості підсумовування матеріальних одиниць продукції, як у випадку із автомобілями і тракторами, цей елемент виглядатиме як Вт (Q1 + Q2)).