ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА

1.Поняття та класифікація витрат виробництва.

2.Витрати в короткостроковому періоді.

3.Витрати у довгостроковому періоді.

4.Виробництво двох видів продукції - економія на масштабах.

1. Витрати (або вартість) виробництва в економічній теорії визначаються згідно концепції альтернативної вартості і є вартісною оцінкою блага з боку його виробника.

Слід розрізняти бухгалтерський та економічний підходи до обліку витрат.

Бухгалтерський підхід до обліку витрат відрізняється тим, що він враховує лише явні затрати, ті, які пройшли по рахунках цього обліку. Економічний підхід характеризується тим, що він враховує не лише явні, або бухгалтерські витрати, але й не явні витрати, або витрати втрачених можливостей (Приклад: виробниче приміщення, яке фірма може здати в оренду, або використовувати для власних цілей).

Слід розрізняти два види витрат:

Бухгалтерські витрати – витрати, які мають явний характер і знаходять відображення на рахунках бухобліку.

Економічні витрати – включають в себе бухгалтерські (явні) витрати і неявні витрати, або витрати втрачених можливостей (альтернативні витрати).

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати: зарплата, оклади службовців, вартість матеріалів та орендна плата.

Слід також знати поняття безповоротних втрат – це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад. Оскільки їх неможливо повернути, то вони не повинні чинити жодного впливу на процес прийняття фірмою рішення. Наприклад, придбання спеціалізованого обладнання, призначеного для заводу. Припустимо, що це обладнання призначене для виконання певних цілей і не може бути використане в альтернативних цілях. Оскільки обладнання не має альтернативного застосування, його вартість втраченої альтернативи дорівнює нулю. Таким чином воно не повинно бути складовою частиною поточних чи майбутніх витрат. Тому ці витрати, якщо вони вже виникли, не слід брати до уваги при економічному аналізі подальшої поведінки фірми.

2. У короткостроковому періоді деякі з виробничих ресурсів фірми постійні, проте іншими можна маніпулювати з метою зміни рівня виробництва продукції. На цій підставі можна виділити різні методи оцінки виробничих витрат.

Сумарні витрати виробництва (СВт) – складаються із двох компонентів: фіксованих витрат (ФВт), які фірма робить не залежно від рівня випуску продукції, а також змінних витрат (ЗВт), які коливаються разом з рівнем виробництва. Наприклад, залежно від обставин ФВт можуть містити витрати на експлуатацію заводу, страхові послуги і, можливо, мінімальну кількість працівників – ці витрати не змінюються незалежно від обсягу виробництва фірми. До складу зміних витрат входять – зарплата, оклади та вартість сировини – ці витрати зростають разом із збільшенням виробництва продукції.

Щоб вирішити скільки продукції виробляти, менеджерам фірм необхідно знати те, як зростають з рівнем виробництва продукції змінні витрати. Наприклад, дані таблиці 1 ілюструють діяльність фірми з фіксованими витратами 50 дол. Змінні витрати зростають із збільшенням обсягу продукції, як і сумарні витрати. Сумарні витрати – це сума фіксованих витрат у стовпці 1 та змінних витрат у стовпці 2. За витратами поданими у стовпцях 1 і 2, можна дати визначення додаткової кількості типів витрат. Граничні витрати (ГВт) – зростання обсягу витрат в наслідок виробництва додаткової одиниці продукції. Оскільки фіксовані витрати не змінюються у разі зміни рівня виробництва фірмою продукції, граничні витрати – це зростання обсягу змінних витрат через виробництво додаткової одиниці продукції. Отже: ГВт = ЗВт/Q