Історія розвитку фармації
У Салернському університеті була складена перша в Європі Фарма¬копея (Антидоторій, 1100 р. Antidotarium Nicolai Solarnitani). Тут же встановлено одиницю ваги гран (Granum), який дорівнював жазі однієї пшеничної зернини. У той час це було великим; уточненням, бо досі лікарі, виготовляючи ліки, користувалися різними мірилами, напри¬клад: «жменя», «зернятко»і «щіпка», «шматок» і т. п. У підручнику Салернської школи «Сіrса instans» описано багато лікарських рослин, їх застосування і культуру. Салернська школа запровадила в практику камфору. Тут готували фахівців чотирьох ступенів: ліценціатів, бака¬лаврів (наставників), магістрів (учителів) і докторів (учених).
Великий обсяг знань із медицини; змушує вчених відокремити ліку¬вання і діагностування хвороб від лікознавства (фармації), бо доско¬нале знання всіх цих наук уже не під силу одній людині. Спеціалістам аптечної справи почали забороняти лікування, а лікарям - постачати хворим ліки.
Розвиток науки спричинився до культурніших форм лікарського об¬слуговування, ніж торгівля лікарськими засобами на ринку. З ХЇІ ст. у Франції (1178 р.) і в Англії (1180 р.) відкриваються аптеки і вперше з'являється назва професії - ароШесагіиз. Аптечна монополія в Європі виникла пізніше, у XV ст., як наслідок розвитку торгівлі.Поступово лікознавство виходило на матеріалістичні позиції і звільнялось від схоластичної теології та догматизму. Відкриття Везаліем малого кола кровообігу остаточно спростувало вчення Галена про бу¬дову людського тіла і дало поштовх медицині і лікознавству для даль¬шого розвитку.
Подорожі, географічні відкриття і колоніальне загарбання земель збагатили медицину ліками. До Європи почали привозити опій, камфору, хінну кору, плоди какао, гваякове дерево, коріння ялапи тощо.
Великий фактичний матеріал, зібраний алхіміками, а потім постав¬лений на матеріалістичну основу, підготовив швидкий розвиток хімії, явився новий її напрямок - ятрохімія, або лікувальна хімія, яка е початком фармацевтичної хімії.
Проти галенізму і схоластики в медицині одним із перших розпочав боротьбу Парацельс (1493-1541 рр.). Він вважав, що тільки експериментом вдається довести, що добре, корисно і відповідає істині, а пози експериментом - немає знань. Дуже цінним у лісознавстві є його вчен¬ня, нове для свого часу,- про дозування ліків: «Усе є отрута і ніщо не позбавлене отруйності; лише доза робить отруту непомітною».
Парацельс вважав, що життєдіяльність людського організму є спо¬лученням певних хімічних речовин. Хвороби - це відхилення складу організму від своєї норми, тобто хімічне порушення рівноваги. Щоб її відновити, треба діяти на організм хімічними засобами. Він перший виступив проти гуморальної теорії і замість неї для пояснення життє¬вих явищ висунув теорію хімічних перетворень.
Парацельс створив наукову хімічну фармацію. Він випробував лі¬карську дію усіх відомих на той час препаратів. Парацельс вказував на потребу добувати з рослини речовини, які зумовлюють її дію,- «діючі начала», чим заперечував вчення Гіппократа про необхідність зберігати природність лікарської сировини.
Препарати, виготовлювані за методом Парацельса, називалися medicamenta spagirica (spao- витягую, ageiro - збираю) на відміну від medicamenta galenica.
Вплив ятрохіміків на розвиток та організацію роботи аптек був величезний. В аптеках обладнувалися лабораторії для готування хіміч¬но чистих препаратів, завдяки чому були відкриті способи і методи до¬бування, очищення речовин і хімічного дослідження їх як нарізно, так і в суміші.
З'явилося багато збірок прописів, фармакопей та інших порадників про складання ліків і виготовлення лікарських препаратів.
Поряд з блискучими відкриттями Парацельс не зміг цілком подо¬лати середньовічну містику та ідеалізм. Парацельс припускав, що для лікування кожної хвороби бог створив особливі ліки, і наводив приклад дії ртуті на сифіліс. Звідси пішла ідея, що «весь світ - аптека, а всевишній - верховний аптекар».
Виходячи з теорії, що проти кожної хвороби є відповідні ліки, парацельсисти шукали метод, який дав би можливість розпізнавати цю від¬повідність. Так почало розвиватись вчення Парацельса про «сигнатури.» (Signa naturae - знаки природи), наприклад, звіробій з дірчастим лис¬тям - для лікування колотих ран; колючий будяк - проти внутрішніх кольок і т. д. (подібне лікується подібним). Крім форми, брався до уваги смак і колір.